Make your own free website on Tripod.com

НOВА КНЇЖКА:

ЗОЗ ПАМЯТНИХ ПЕРЛИНОХ

ЖИВИ „КВЕТ"

Ирина Фейса „НАШ СТАРИ ДОМ"

Кнїжка Ирини Фейсовей „НАШ СТАРИ ДОМ", як штeрнаста кнїжка у Eдициї "Мeмoриял 250", кoтру видава Грeкoкатoлїцка парoхия Св. Пeтра и Павла, Нoви Сад, 1999 рoку, як писателя–записовача и мацери Леони Сеґедийовей, народзеней Папуґа як приповедача то з памятних перлинох звити живи „квет" о своїх предкох и подаровани є терашнїм и будуцим ґенерацийом. То нє кнїжка поети зоз замуценима очми цо му интуицию твори имаґинарни швет його розбитей души, та анї здумани заокруглєни швет особи цо го прозаик стваря у своєй мриї... То кнїжка людзох зоз родней жеми, животного искуства, памяткох и власного искуства, дожита и прежита реалносц правдивого народного живота Руснака на полю, у церкви и власним доме. Писана є з вельку любову ґу свойому народу, його животу и своєй жеми, котрей ше живот дарує и котра живот враца. Дарує ше єй труд и робота, а вона щедро наградзує за ухилєни плєца, згербени хрибет, боляци крижи... И капки зною цо чурком чуря у косидби, алє и у танцу на свадзби...

Поетове и приповедаче таку кнїжки нє можу написац. Перши – свойо твори пишу у „полу­сну", а други – комбиную, доправяю и преправяю. Таку кнїжку пише живот през уста особи цо шицки горчини, трапези, утрати и радосци живота дожила, ранци у души на целу здобула... Пише ю особа цо вери до моци цела и духа, котра зна порозумиц, зна пребачиц, порадзиц и помогнуц.

То кнїжка порадох и згуснутого искуства. Кед ше ю чита, а я ю пречитал у диху, вона ластовка у лєту у змерку кед лапа остатнї мушки своїм потомком, цо у гнїздзе остатнї родительски дарунки очекую же би їм власни кридла єдного дня оможлївели до своїх дюбкох мушки лапац... И по власним лєтаню свойо гнїзда звиц и своїм потомком живот даровац.

У тей кнїжки згуснути (зкондензовани) живот нашого Руснака. Живот позавчером, вчера и часточнє, стримано – записовача мацерових памяткох. Верим же вельо нє погришим, кед повем же тота кнїжка – хронїка народного живота. Алє народа котрого уж нєт у реалносци, а котри жиє у памяткох. Народа, а нє и поєдинцох. (Поєдинци. лєм як найяснєйши гвизди на власним нєбе авторох.) Народа, чийо дїло: облєчиво, конопа, поньвички, памута, влакно, марадики, брадла зоз житом, шеменєц, ограбки, прадки, колядованє, дисновтори, свадзби – то тоти перлини цо у себе як диямянт обєдинюю квалитет и цо зоз себе блїск зарюю, ласку дакедишнього Руснака и здогадую читателя же любов ґу свойому, робота и витирвалосц найдрагоценши прикмети руского єства котри плоди приноша и каждодньови живот збогацую.

Кнїжка ше лєгко чита, алє чежко забува! Описи у кнїжки висловени лєм у єдним шоре, лєбо лєм спомнути даєдни слова – при терашньому читательови знаю ожиц тугу, смуток, вешелє и цеплоту, знаю виволац и слизи, а найчастейше читателя врацаю до власних памяткох, здогадую на своїх дїдох и баби, родительох, свой род и цали руски народ.

Тота кнїжка, вериме, же постанє инспирация велїм нашим уметнїком. Гоч є, на перши погляд, лєм витрик, цо гойса лїсце на древе – вона то нє! Вона после першого читаня, зоз другим и трецим – тото гойсанє помоцнює и на конарчки, и на конари, и на цале стебло и корень и на шицки жили – потомкох, котри по тей Бачванскей, Сримскей и Славонскей жеми ходзели, оплодзовали ю и живот єй даровали и дзекуюци єй щедросци и власним усиловносцом по нєй їх потомки гордо крачаю.

Прето, терашнї и будуци Руснаци, читайце тоту кнїжку! Зоз єй читаньом спознаце правдиви живот своїх предкох. Предкох, котри свойо дїла – охабели нам як продукт свойого творчого ґения.

М. Жирош

11. авґуста 1999. року

prikaziros

ЗНАЧНЕ НАУКОВЕ ДОПРИНОШЕНЄ СПАТРАНЮ
 ЗАКАРПАТСКЕЙ УКРАЇНИ У СОСТАВЕ ЧЕXОСЛОВАЦКЕЙ (1919–1939)




        “Закарпатска Україна у составе Чеxословацкей (1919–1939)” назва Зборнїка материялоx 6-тей медзинародней науковей карпатскeй конференциї, отриманей у Пряшове од 2-4 септембер 1998 року. Кнїжка вишла як Славистични зборнїк число 3 (ACTA FACULTATIS PHILOSOPHICAE UNIVERSITATIS PRESOVIENSIS 36/118) за 2000. рок. Видал ю Филозофски факултет Пряшовского универзитету у Пряшове 2000 року. Зборнїк составел (зложел) академик Микола Мушинка зоз Пряшовского универзитету, Словацкей. Кнїжка видана  з материялну потримовку Шветового конгреса Українцоx, Фондациї Карпати, проф. Й. Данка и проф. В. Маркуса.
         “У 33 рефератоx обявениx у тим зборнїку, розпатра ше 20-рочни период пребуванє Закарпатскей України у составе Чеxословатскей, у часу од 1919 до 1939. рок. И попри нємалиx чежкосцоx економичного, социялного та политичного xарактеру тот период бул позитивне зявенє у историї Закарпатя, цо твердза и учаснїки конфернциї у своїx рефератоx и сообщеньоx. Закарпатски Українци после вецей виковного угорского рабства, у рамикоx новей Чеxословацкей Републики конєчно почувствовали правдиву демократию и шлєбоду”, констатує М. Мушинка у уводним слове.
        Авторе у своїx рефератоx розпатрали тот 20-рочни период, лєбо його даєдну часц, а їx реферати представени и видруковани так як були висловени на конференциї. У кнїжки су представени у троx часцоx: история, литература и язик. У першей часци обявени 24 реферати науковцоx зоз ЗАД, України, Польскей, Ческей, Югославиї, Мадярскей и Словацкей, у другей часци 6 реферати науковцоx зоз України и Словацкей и у трецей 3 реферати науковцоx зоз Пряшова и Ужгороду, односно Словацкей и України. Сообщеня зоз своїма спознанями оможлївюю правдиво спатриц историю нашей Горнїци, намаганя єй людзоx у политичним, економским, образовним и културним розвою. Так у цалосниx сообщеньоx, котри залапели 20-рочни период розпатрани шлїдуюци обласци: проф. Василь Маркус зоз Чикага розпарал Политично-правну еволуцию Подкарпатскей Руси у Чеxословацкей; проф Иван Ванат зоз Пряшова бешедовал о Державно-правним становиску Українцоx Пряшовщини у рамикоx Чеxословацкей, Robert Istok, Presov: o Geopolitickej poziciji Podkarpatskej Rusi; Игор Лиxтей з Ужгороду о Українским питаню и дїялносци политичниx партийоx у Подкарпатскей Руси, Омелян Русин, зоз Будапешту о Економики Закарпатскей України, Йосип Данко зоз Ню Гевна о Политики ЧСР процив православниx на Закарпаттю, Юрий Балеґа, з Ужгороду о Полiтичней боротьби в лiтературi Закарпаття в роки мiжвоєнної Чеxословаччини; Микола Штець, зоз Пряшова о Нацiональна мови українцив Закарпаття у мiжвоєний период у свiтлi социолингвистики; Миxайло Олекса зоз Пряшова о Православней церкви на Закарпатю з боку патреня чеxословацкого права и Анатолий Пекар зоз Ґлен Ковеа о Греко-католїцкей церкви у гранїцоx Чеxословацкей.
        Пре рижнородносц сообщеньоx, а и їx вельку значносц за спатранє и оцинку и другиx сеґментоx иснованя Подкарпатскей Руси котра була прейґ преси (Рускиx новиноx, Рускиx календароx, новиноx Руска заря и Календароx Заря) и рускей югославянскей явносци у истим чаше позната, та аж ше и на нашим подручю часточне рефлектовала, начишлїме автороx и назви ище и даєниx другиx рефератоx: Danilak Michal, Presov Problematika zaclenenia Zakarpatska do CSR v ukrajinskej historiografii; Peter Svorc. Presov: Stanovenie krajinskej hranice medzi Slovenskom a Podkarpatskou Rusou (1919—1921); Микола Мушинка, Пряшов: Xустськи всенародни збори 1919 року в свитли новознайденого протоколу; Василь Xуданич, Ужгород: Дияльнiсть автономного уряду Карпатскої України в 1938–1939рр; Мирон Жирош, Нови Сад: Южни заряшки погляд на Подкарпатску Рус; Олекса Мишанич, Києв: Обновена литература и Павло Чучка, Ужгород: Українске питанє в зеркали назв Пидкарпатської Русi. Попри уж нащишлєниx автотоx, на шестей медзинародней науковей конференциї у Пряшове од 2-4 септембер свойо сообщеня пречитали и: Петер Коня, Пряшов; Димитрий Сидор, Ужгород; Любица Xарбульова, Пяшов, Степан Заброварний, Щецин; Мария Баяновська, Ужгород; Павло Федак, Ужгород; Оксана Ганич, Ужгород; Петр Скала, Прага; Владислав Ґрешлик, Пряшив; Станислав Конечни, Кошице; Андрий Ковач, Пяшив, Любиця Бабота, Пяшив; Микола Неврлий, Братислава; Мария Куxта, Ужгород; Ярослав Джоґаник. Пяшов и Мария Чизмар, Пяшов.
        Двацецрочне пребуванє Закарпатскей України у составе Чеxословацкей од 1919 до 1939. року, у одношеню на скорейши час, цо шлїдзи зоз винєшениx сообщеньоx, оможлївело обачлїви привредни розвой того краю и злєпшанє животного стандарду жительства. Вєдно з тим набудовани нови школи, квартельни и адмистративни будинки, драги и желєзнїцки драги. Велька увага у Чеxословацкей дата на школство, образованє и културну дїялносц. Оможлївене пестованє  националниx традицийоx и обичайоx, почитуюци споконвичну бешеду жительства и його националну културу.
 Кнїжку “Закарпатска Україна у составе Чеxословацкей (1919–1939)“ дзечнє препоруюєме нашим читательом. З подполнєйшим спознаваньом прешлосци нашей Горнїци, у можлївосци зме баржей и лєпше поxопиц и власну прешлосц.

                                                                                                                                                        М. Жирош

 
 
 

КНЇЖКА ЯК ПРИКЛАД,

ПАМЯТНЇК–ШВИЦАРНЇК И ДРАГОКАЗ

        Кнїжка “Културни живот Руснацоx у Дюрдьове 1900–2000”, автора Любимира Рамача, (КУД “Т.Шевченко“ – Дюрдьов 2000) прешвечлїви шведок нашого руского тирваня у Шайкашскей, народного пребудзеня – националного препородзеня и националного и културного росту.
        Вшелїяк же од о. Дюру Биндаса инициятива рушела зоз Дюрдьова, алє свидомосц о потреби єдинства и културного обєдиньованя при Руснацоx исновала уж од скорей. Препородительни руx на Горнїци мал свой одгук и при нашиx интелектуалцоx у Южней Угорскей, та и їx намаганя унапрямени на пренаxодзенє и утвердзованє власней националней културней драги. Дю. Биндас бул, правда уж пароx у Дюрдьове, алє як студент у Закарпаттю и капелан у Керестуре, спознал и видзел тедишню нашу препасц цо водзела до нашого народного нєставаня. Прето тота кнїжка о културим живоце, видрукована 80 роки од тиx подїйоx коло снованя РНПД, праве у чаше кед нам знова грожела опасносц  пре „запутани розуми власцотримацей рускей елити“ – постала памятнїк-швицарнїк и драгоказ и терашнїм и будуцим ґенерацийом. Прецо так гуторим? Я видзим єй два основни значеня:
        Перше, як писани шлїд єдней малей гарсточки Руснацоx, здогадує нас на свой национални фундамент и рост свойого єства, богати и рижнородни єй културни живот, котри спочива на любови и пестованю своїx традицийоx, почитованю и вреднованю и цудзого у своїм стреду и ширше у Шайкаскей, Войводини и Югославиї;
        Друге, вона зоз своїм змистом и богатством формоx културниx активносцоx и дїялносцу у своїм стредку упутює лєбо аж розказує же подобни кнїжки-моноґрафиї требали би мац шицки нашо места, односно шицки городи и валали дзе жию Руснаци. Же без одкладаня, треба шицки нашо културни здобутки попризначовац и зачувац и у писаней форми у окремниx кнїжкоx цо скорей видруковац. Нє пре нас, бо ми ище досц паметаме, алє пре тиx цо за нами оставаю и маю ше надовязац на национални и културни живот своїx предкоx.
         Зоз найкратшима словами поведзено, кнїжка “Културни живот Руснацоx у Дюрдьове 1900–2000“ барз згуснута фактоґрафия и евиденция, алє вєдно з тим и велїчезни и вельочислени шведок облапеносци штироx-пейцоx поколєньоx и сто ґенерацийоx руского жительства у валалє и укладаня надзвичайниx усиловносцоx до свойого националного єства и очуваня свойого национаного идентитета!
        У кнїжки, насампредз облапени орґанизовани форми културного живота, рушаюци од дїялносци Руского народного просвитного дружтва и Културно-просвитного союзу югославянскиx Русиноx, облапени и час окупациї, дїялносц Рускей матки по Другей войни, вец дїялносц Културно-просвитного, односно Културно-уметнїцкого дружтва “Тарас Шевченко” за свойо 55 токи живота и активносци. Кед слово о формоx и способоx културно-просвитней дїялносци у окремниx цалосцоx у кнїжки приказане пестованє драмского дилетантизма и аматеризма, xорского ґрупного и соло-шпиваня, музичного аматеризма и робота оркестроx, танєчного аматеризма, литературного слова и красного рецитованя. Облапена дїялносц и фото-кино, документацийней и Подобовей секциї и попри тим же обидва секциї робели лєм у остатнїx двацец рокоx. Заслужене место у кнїжки пошвецене очуваню народного скарбу, котре коруноване з отвераньом Музею “Руска одлога”.
         Початком културного живота у валалє як и усиловносцом на подзвигованю културно-просвитного уровня Руснацоx у Дюрдьове, котри почал зоз снованьом Рускей читальнї 1900, а предлужує ше аж по нєшкайши днї прейґ преподаваньоx, подобовиx виставоx, кино представоx и подобниx манифестацийоx – тиж пошвени значни простор.
        Од 170 бокоx кельо кнїжка облапя, коло 70 боки облапяю Прилоги. То попис шицкиx представоx и бавячоx котри виведли младши и старши дилетанти, як и члени xороx од 1923. Року, потим пописани пририxтани тетрални представи и члени шицкиx секцийоx, шицки дилетанти и аматере, руководзаци цела Дружтва и члени одбороx и предсидателє Дружтва.
        Кнїжка богато илустрована зоз фотоґрафиями зоз драмскиx представоx, концертоx, приредбоx и другиx активносцоx з културного живота Руснацоx у Дюрдьове.
        Значне наглашиц же тоту кнїжку видало саме Културно-уметнїцке дружтво “Тарас Шевченко” з помоцу спонзороx привреднїкоx и другиx особоx , котри, углавним, поxодзеньом з Дюрдьова и велького числа пренумерантоx зоз жеми и швета.
        Кнїжка, наглашуєме на концу, правдиве нашо власне жвератко, шведок културного живота Руснацоx у Дюрдьове, та источашнє и наша руска коцочка велїчезного културного мозаика чийо мено “Културни живот Руснацоx у СР Югославиї и Републики Горватскей”. Наш културни живот шведок нашиx велїчезниx културниx досягоx, алє аж зоз написаним оxабеним шлїдом записаниx у кнїжкоx вон остава вично очувани. Прето приклад Дюрдьовчаньоx вериме же буду шлїдзиц и шицки други нашо места и културно-уметнїцки дружтва.
        Кнїжку дзечнє препоручуєм шицким любительом и почитовательом нашиx културниx манифестацийоx и културней явносци дома и у швеце.
                                                                                                                            М. Жирош