Make your own free website on Tripod.com

Мр Гeлeна МЕДЄШИ




ЗАЄДНЇЦТВО У
РОЗЛИKОХ


(Наталия Дудаш, ,,Руски/русински писнї”, НВУ ,,Руске слово” и Организация Русинох у Мадярскей — ОРРУМА, Нови Сад, Будапешт, 1997)




        ,,Кажди язик ма своїх вельких поетох, алє и таких цо му трасовали будуци час; медзитим, нєт вельо язики хтори на ступай до 21. столїтия доставаю заєднїцку кнїжку поезиї до хторей першираз у историї того язика уходзи поезия зоз шицких горох и ровнїнох, державох и континентох, думкох у шерцох, предїлох и хмарох”.
        Так почина Уводне слово кнїжки импозантного випатрунку под назву,,Руски/русински писнї” у виборе Наталиї Дудаш, чийо друкованє закончене пред самим отвераньом Штвартого конгресу Русинох (Руснацох, Лемкох) мешаца мая у Будапешту.
        Тота своєродна читанка поезиї Карпато-Русинох розшатих по сиверних и южних схилох Карпатох, крижней драги гранїцох України, Словацкей и Польскей, по Румуниї, Мадярскей, Ческей, ЗАД и, вшелїяк, у Югославиї, источашнє и зборнїк и антолоґия преполна болю и стриманого зармутку, алє и витирвалосци опрез живота. Позберана зоз такого широкого простору, поезия и барз подобна и барз розлична у рижних своїх сеґментох: то розлично ошпивани модели швета и їх доживйованє, розлични уровнї свидомосци о поезиї, розлични уплїви околїска у хторим вона настала; розлична по ритме, формох, концепту и чаше зявйованя, алє подобна по змисту, одношеню ґу будучносци тей важней димензиї поетскей бешеди, подобна по родолюбивосци и социялних тонох худобних и смутних.
        То поезия написана на вецей вариянтох руского/русинского язика, и кодификованого (Югославия, Словацка) и нєкодификованого (Україна и Польска, дзе усоглашеносц правилох блїзко норми, и Мадярска и ЗАД). Прето то розкошна, над’звичайна кнїжка, драгоциносц и за тих цо преучую рари-тетносци, и за гевтих цо преучую язики. Праве з такого аспекту, социолинґвистичного, роздумуєме з тей нагоди над тоту информативну и естетски вало-ризовану кнїжку.

* * *


           Власна моц бешеди фасцинує чловека, примитивного и цивилизованого под’єднак, одкеди швет-швета, а факт же людзе бешедую на рижних язикох подаровал живот своєродней митолоґиї.
           Кед же можеме судзиц по прастарей леґенди о Кули вавилонскей, уж у им чаше ше предпоставку о першобутним єдинстве людского язика доживйовало як природну, док гевто цо вимагало пояшнєнє — и цо у тим случаю пояшнєне зоз гнївом Створителя — була праве язична рижнородносц. Одношенє єдинства язика и його розличних виражованьох зявйовало ше, на рижни способи, у шицких старих традицийох роздумованя о язичних зявеньох, же би през вики остало завитоване модерней лингвистичней теориї як єден з єй главних и вше актуалних проблемох. Якей природи, у ствари, язични универзалиї, односно, чи вони иманентни язику, чи су, просто, детерминовани з дачим нєязичним.
        Рамики у хторих мож провадзиц язични живот каждей заєднїци облапяю, медзи другима, як важни компоненти (1) социолингвистичну ситуацию, у смислу числа и природи вариєтетох яки маю єй члени и способу їх хаснованя, (2) социокултурни штредок, у смислу традицийох хтори одредзую дружтвени и културни дїялносци (синхрония и дияхрония) и (З) розширени становиска хтори ше одноша на социолинґвистичну ситуацию у контексту со-циокултурного штредку. У русинскей (рускей, руснацкей, лемковскей) язичней заєднїци затераз єст лєм елементи за подполнєйши наукови опис у таких рамикох, и то у вязи зоз першима двома точками баржей як зоз трецу.
          Идеализована язична слика швета як множества окремних єдноязичних и монокултурних заєднїцох, насправди у периодзе цивилизациї нїгда нє одви-товала стварносци. У нєшкайшим швеце доминую вецейязични и мултикултурни заєднїци хтори характеризує пасмовитосц и попреплєтаносц язичних и дружгвених зявеньох чийо розлики означуєме як нукашнї и вонкашнї. Нука-шнї розлики ше виражую у Структури и лексиконє, а повязани су зоз функциями яки язики окончую у заєднїцох хтори их хасную и од хторих завиши сту-пень їх витвореносци и диференцованосци як средства комуникациї, а вонкашнї розлики ше одноша на фактори як цо число бешеднїкох, цивилизацийни ступень, економска и политична моц народу, їх улога у шветових роботох, литературни и културни традициї итд. Модерна линґвистика одбавела вельку улогу зоз своїм инсистованьом на началней нукашнєй ровноправносци шиц-ких язикох, у тим смислу же кажди з нїх одвитуюце средство за окончованє комуникацийних потребох колективу чию културу виражує.
          Рушаюци на терен геоґрафскей, социялней и функционалней розпасмованосци язикох, лєгко ше установи же питанє дзе дахто народзени (у смислу диялекту и социолекту) и ту затримує свою важносц. Русинска язична єднїца, дзе поєдини диялекти досц оддалєни єдни од других, а процес нор-мованя по принципе полицентричней стандардизациї закончени у подполносци лєм у Югославиї и Словацкей, условює якуш початну нєровноправносц: гоч стандардна форма у каждим вариєтету цошка цо шицки муша учиц, тоту форму по правилу лєгчейше звлада, наприклад, за словацку вариянту русинского язика Русин зоз Пряшова як Русин зоз Кренїци або Ужгороду. Окрем того, у велїх случайох розвила ше и такволана функционална дводиялектносц — точнєйше двокодносц — як окремна форма диґлосиї, т. є. паралелне хаснованє двох кодох мацеринского язика и преруцованє медзи нїма спрам ситуациї (наприклад, хаснованє кодификованого язика на роботи, а завичайней бешеди дома).
         У ровнї идиолекту, як множества шицких язичних средствох у особним peпepтоape поєдинєчних представительох язика, питанє нєєднакосци тиж мож провадзиц и у субєктивней и у обєктивней форми, дзе ше под першу подрозумює тото цо дахто дума о язичних зявеньох, значи суди и предрозсуди (дружтвено условени, вшелїяк) о вредносци або хасновлївосци дзепоєдних язикох и диялектох, у цалосци або у рижних сферох хаснованя, як и о ступню особного панованя з власним язиком у бешеди и у писаню, а под другу — стварну способносц поєдинцох хасновац мацерински язик.
            Кед уж на планє язика поєдинєц нє може хто зна цо зробиц, бо нїхто нє ма привилегию виберац свой мацерински язик, одвичательносц дружтвених заєднїцох вельо векша: з осторожним планованьом помогнуц своїм членом превозисц тоти початни нєровноправносци. Медзитим, на планох диялекту — социолекту и идиолекту, и поєдинєц може зоз свидомим вибором и власну
усиловносцу, збогацовац свой язични репертоар.
       Значи, язична нєєднакосц, як одраженє дружтвeних обставинох, представя жридло одредзених почежкосцох, алє є источашнє и порив и спокуса. Превозиходзенє язичней нєєднакосци нє мож, вшелїяк, задумац як насилне виєдначованє през злїванє обєктивних язичних розликох, алє лєм як длуги процес стварного розвиваня потенциялох каждей заєднїци, уключуюцй и єй форми бешеди. Єден демократски и гуманистични попатрунок на тото питанє— попатрунок хтори зоз дружтвеного боку оможлївени зоз нєшкайшим ступньом социялней свидомосци и людского розуменя, а з наукового боку з духом яки уведла сучасна наука о язику — наклада же ше, єдноставно, треба научиц жиц з розликами и вицаговац з нїх тото цо позитивне и перспективне. А практичним проблемом хтори з нїх виходза треба ше процивиц нє лєм з добру дзеку, алє и з одвитуюцим планованьом, заснованим так же би ше задоволєло шицки потреби, а же би воно нє увредзовало нїчийо чувства. Задаток, нєт цо, зложени и деликатни; алє ше єдино так годно преклятство язичней розєдинєносци чловечества, та и русинскей заєднїци, преображиц на общу благодать.
        Териториялне розпасмованє язика Русинох (Руснацох, Лемкох) окреме характеристичне за лексични уровень, гоч, по правилу, правда, у меншей мири, залапює и други язични уровнї: синтаксично-семантични, морфологийни, фонетски и текстуални. Вариянти пошлїдок дїйствованя нєязичних зявеньох на язични, т. є. продукт су дїйствованя окремних дружтвених, културних иисторийних условийох и обставинох (запровадзених и отримованих державних, културних, економских, политичних, вирских, идеолоґийних, ґеоґрафских и других одношеньох и розгранїченьох), або ше на їх творенє одражую розлични, насампредз културни, та и язични уплїви и традициї. Прето на язични вариянти мушиме патриц як на социолингвистични, а нє як на чисто линґвистичнй ентитети: раз установени, вариянти ше найчастейше нє зменшую и нє капу, алє ше, напроцив, намагаю преглїбиц ше и розвивац. Таки случай зоз,,английску” и ,,америцку” вариянту анґлийского, ,,австрийску” и ,,нємецку” вариянту нємецкого, ,,европским” и ,,южноамерицким” шпанским и портуґалским.
          Значи, руска, руснацка (югославянска, войводянска), словацка, українска и польска вариянта русинского язика — найлєпше означенє терашнього язичного стану Русинох (Руснацох, Лемкох). У русинистичних розгваркох о язичней политики и планованю язика праве и доминує наглашованє права на розличносц и розликованє, та так и створени, зоз фразеолоґиї политичней бешеди унєшени познати формули о ,,єдинстве розликох”, о розликох як богатстве русинскей язичней заєднїци. Терашня ясносц у розликох би могла, зоз взаємним уважованьом и правдиву науковосцу, буц предусловиє рационалного зблїжованя и векшей согласносци у язичней политики и планованю русинского (руского, руснацкого, лемковского) язика.
         И, як гвари составяч тей прекрасней читанки поезиї Карпато-Русинох, най би тота кнїжка була перши заєднїцки проєкт хтори отвера два драги — єдну глїбоку до нєвиглєданей прешлосци рускей/русинскей поезиї и другу — нєясну, до будучносци язика. Та, кед ше вони стретли на концу двацетого столїтия, а тото дотиканє дїлотворне, креативне и з гевтого боку розума, яке поезия вше на тим швеце була и будзе, бо є резултат ,,чуда и труда”, чом би нє були початок нових проєктох. А чи Русини можу мац єдинствено поставену язичну политику? Здобува ше упечаток, на основи предходних социолинґвистичних розпатраньох, же ю чежко годни мац, алє же би ю, з другого боку, могли мац. Таке парадоксалне твердзенє прилаплїве у поетским вислове, док у науковим дискурсу дїйствує як вербалне вицагованє зоз нєприємней ситуациї. Розлики богатство и - гласаме за заєднїцтво у розликох.

 

На початок боку

aбо

Насловни бок вeб сайта