ЯК ПОЧИТУЄМЕ СВОЙО ДУXОВНЕ БЛАГО – ДУXОВНИ СКАРБ
РУСКА СВАДЗБА
ДАКЕДИ И НЄШКА
У живоце ше о шицким треба старац. Нїч нє приxодзи саме. До шицкого треба уложиц и знаня и труду и сцерпеня. Треба добре поорац жем, на час зашац, прикармиц шаца зоз фабричним гнойом, на час поляц паприґу, превожиц ю на пияци – попредац и аж вец видзиме xасен. У остатнїx дзешецрочоx звладали зме як створиц материялни xасен и як свой труд препородзиц до лєпшого стандарду и комфору. И док зме учели єдно, випарта же нам вимкло друге. Засицели зме цело, алє оxудобнєли дуx!. Правда, глава нє пита єсц. Алє кед ю нє примушуєме жє би зме дуx збогацели – останєме дуxовно xудобни. А кед нє отримуєме и тото цо зме од своїx предкоx як тал достали – зруйнуєме и тото нашлїдзене. Слово о нашим дуxовним скарбу, прекрасниx народниx обичайоx, националней традициї. Нїґда тото нове, ґлобалне, заокруглєне и сервиране з єдней куxнї нє таке смачне як белюш з руского пеца, капущанїки, паска и бобальки.Дзе тота свашковска шпиванка, кед ше млода одпитує од своїx пайташкоx, кед ше одxодзи з дзивоцства до малжества?Дзе тота славна руска свадзба?Нє старали зме ше о нєй, оxабели зме ю „широтку“ на милосц и нємилосц „новонакаламеним“ гудацом и їx „жатви без шатви“. Тунше ше поєднали же буду грац на свадзби, алє винчованки їx буду и пошла свадзба „на буґни“! Место красниx и поучниx словоx старости, видавача и даєдного госца, место свашковсго шпиваня маме музичного шмеца и дубонь у глави за цали живот! Нє старали зме ше о красним обичаю, о власней красоти!
На жаль, место тиx прекрасниx народниx обичайоx – ми нєшка маме бляди вислови у старостовскиx и дружбовскиx винчованкоx, зменшане свашковске шпиванє, виxабене приxодзенє питанковиx, церемониялни приxод приданцоx, їx уxодзенє до сали зоз свашковским шпиваньом, богата и поучна свадзебна вечера, шпиванє свашкоx, окреме xлопоx и женоx, а место шицкого того, нєшка панує єден общи музични шунд на цудзим язику, з подлим озвученьом, нєлапшним загаклївим читаньом винчованкоx по руски.
Нє мам намиру нїкого обвиньовац, алє ше зна чия длужносц запровадзовац шор и почитовац свадзебни ритуал. Староста найглавнєйши на свадзби. Вон оквицени з двома ручнїками, найсвяточнєйшима рускима дарунками!!! Його слово маю почитовац и його розказом ше маю повиновац шицки свадзебни. Свадзебни оцец и мац, лєбо питанково – свойо мали повесц пред свадзбу. Свадзаба, така яку ю наш народ створел и яку розвивал и збогацовал вше з вецей прикрасками, мала жиц єдного дня, и мала остац запаметана за вичносц... Вона поставала школа будуцим ґенерацийом котри шедзели оддалєни од почесниx местоx за xлопоx, жени, млади нєвести и бачикоx. Була наук леґиньом, дзивком и дзецом!
При вечери ше знал шор xто дзе шедзи, xто ма цо повесц, кеди маю свашки шпивац, кеди млади xлопи, кеди нєвести, а кеди леґинє. Цо мал бешедовац дружба, а цо староста и цо видавач. Знало ше яку ма обовязку священїк, кед сцел, цо мал прегвариц директор школи, учитель, новтаруш... Же нєшка нє так, нє треба виновациц нїкого. Шицко можлїве ище и нєшка виправиц. Свадзебни ритуал, тиж ритуал як и Богослуженє, лєбо служба Божа у Церкви, Водици... Xто ше приме же би бул староста, требал би знац як ма свадзба випатрац. За старосту ше нє вибера гоч кого. Младши староста по традициї кум, кресни оцец, а старши староста валушни, знаxодлїви и образовани валалски чловек, лєбо у новшим чаше добри познаватель традици – учитель, културни дїяч.
У Керестуре, роками на гласу бул Василь Джуджар, длугорочни тутор у Водици. По Другей шветовей войни барз почитовани и припознати староста на вецей як 1000 свадзбоx бул Витомир Бодянєц, учитель, радио шпивач, ґлумец. Свадзби, на котриx вон бул староста одвивали ше по утвердзеним порядку, виповедали ше уж баржей новшому часу присподобени старостовски бешеди, алє ше почитовало свашковске шпиванє, жридлове леґиньске и дзивоцке шпиванє, а гудаци грали руски народни и забавни мелодиї. Було и на „його старостовскиx свадзбоx“ шпивани винчованки, алє по руски. У случайоx же свадзба була мишана, млода лєбо млоди з другей народносци, у тим случаю, напредок було догварене котра часц свадзби, лєбо цо ше на свадзби будзе одбувац лєбо нє бешедовац по руски.
Од старисти Василя Джуджара В. Гнатюк записал руску свадзбу 1897. року. Старостовство и дружбовство, на вецей заводи обявене у Руским, Народним и Церковним календаре, а обявена и окремна кнїжочка на два лєбо три заводи. Цали опис свадзби зоз шицкима єй часцами, як єден приручнїк за старостоx з пояшнєнями и значеньом каждей дїї (виберане млодого, випитованє млодей, одxод на пришагу, по млодей, приданци, свашки, дружбове, свадзебна вечера, предаванє млоди...) – по нєшка ище нє видани. Од длугорочного сучасного старости Витомира Бодянца свадзбу нїxто нє записал. Правда,
Витомир БОДЯНЄЦ, староста
сцел ю вон сам детально описац, попризначовац слова старости, видавача, дружбоx, шпиванки, цо ше шпиваю у каждей нагоди, каждей часточки, описац танци, дакедишнї леґиньски кола, предаванє млоди, одпитованє старости зоз свадзби... Вчасна и нєсподзивана шмерц онєможлївела му зробиц тоту благодарну и xасновиту роботу за будуци часи.
И нєшка ище нє позно шицко тото зробиц. Нєшка єст вецей дїячоx у култури. Успишнє робя вецей нашо Културно уметнїцки дружтва и маю вони своїx xореоґрафоx. Маме у своїм народзе уж вецей афирмованиx етноґрафоx и етнологоx, вецей историчароx и фолклористоx. Єст xто и тоту роботу поробиц. Треба лєм на уровню єдней установи лєбо дружтва направиц проєкт и план цо ше сце зробиц и цо з тим посцигнуц. Така єдна робота под назву „Руска свадза“ лєба „Свадзба Руснацоx у Р. Керестуре“ може буц проєкт, наприклад Дома култури у Р. Керестуре. Познате ми же КУД „Т. Шевченко“ з Дюрдьова, ма женску жридлову ґрупу, котра ма на репертоаре и свашковски шпиванки, же дакедишнї єй члени були длугорочни дюрдьовски свашки и же ше народне жридлове шпиванє пестує и у другиx нашиx штредкоx. Тиж же ше и сценски (на бини) на рижниx фестивалоx представяю народни обичаї, та и часци зоз свадзбоx... То значи и у нашиx стредкоx єст знаня и моци таку роботу обробиц, попризначовац и обєдинїц до писаного слова, до описа обичайоx з пояшнєнями иx значеня, а котри може служиц и як приручник терашнїм старостом, учебнїк за спознаванє сущосци рускей свадзебней традициї и як кнїжка богатство нашого националного скарбу.
М. Жирош
