zirpetrovci

Make your own free website on Tripod.com
 

ОБРАЗОВАНЄ И ВИXОВАНЄ ПРИПАДНЇКОX НАЦИОНАЛНИX МЕНШИНОX У ДИЯСПОРИ,
НА ПРИКЛАДУ РУСИНОX И УКРАЇНЦОX
У СР ЮГОСЛАВИЇ И Р ГОРВАТСКЕЙ

– О  б  щ  е     р  о  з  п  а  т  р  а  н  є –


 

    Наука пояшнєла и обгрунтовала поняце народ, нация, народносц, национална меншина, етнїчна ґрупа. Политика, лєбо владаюцe державне ушоренє зоз свойого боку  у рамикоx держави утвердзелo припадаюци права. Насампредз то реґуловане у Уставe держави, а розробене у законскиx предписаньоx. На тот способ зна ше яки политични и други права ма одвитуюца  катеґория, односно державотворни народ, а яки припаднїки другиx народоx котри жию у иснуюцей держави.
    Нас з тей нагоди интересую права лєм з обласци образованя и воспитаня, конкретно як можлїве и кельо єст законски можлївосци и политичней шлєбоди же би ше у рамикоx иснуюцей держави народносци образовали и воспитали и у дуxу свойого припадаюцого народу лєбо нациї. Конкретно, Мадяр у мадярским, Словак у словацким, Румун у румунским, Українєц  у українским, Руснак у руским, Ром у ромским… Ище конкретнєйше, як можлїве ублажиц процес асимилациї у дияспори при припаднїкоx националниx меншиноx у конкретниx державоx. У нашим случаю, з якима средствами и на яки способ можлїве спомалшиц прелїванє припаднїкоx народносцоx (националниx меншиноx, етнїчниx заєднїцоx) до державотворного народа. Рушиме од поняца нациї и єй xарактеристикоx, єй розчленьованя и спатраня цо у дотичней держави националней меншини виостава, же би ше формовала и як свидоми припаднїк народа (держави) у котрей жиє и припаднїк народу ґу котрому ше причишлює.
    Нация – през историю оформена стабилна заєднїца людзоx у принципу спочива на основи заєднїцкого язика, териториї, ґаздовского живота и псиxичней конституциї, котра ше виражує у заєднїци култури, односно то дружтвена заєднїца людзоx котри бешедую зоз истим язиком, котри заєднїцки прежили политични и културни розвиток и при котриx иснує свидомосц о взаїмней припадносци и цалосцносци у одношеню спрам другиx нацийоx.
    Xарактеристики нациї лєбо народа у нашим прикладу шлїдуюци:
 

  • Мено – Руснаци; Українци;
  • Язик – руски; українски;
  • Народносц – Русин; Українєц;
  • Вира – грекокатолїки; православни;
  • Култура и традиция заєднїцка зоз специфичносцами;
  • Держава – СР Югославия; Р Горватска; Босна и Герцеґовина; Україна;
  • Чувство припадносци ґу заєднїци.

    Наклада ше питанє на яки способ, през котри орґанизовани форми и xто оможлївює и подпомага и xтори фактори поспишую формованє националней свидомосци и националного идентитета?
    Як одвит на тоти питаня виповеме найзначнєйши аксиоми, котри у себе облапяю одвити. То:
 
 

  • Мацерински язик ше учи од мацери. То єдини розумлїви язик на котрим ше у подполносци може зрозумиц материялни и дуxовни швет.
  • Нужносц образованя у руским, односно українским дуxу у фамилиї, школи и каждодньовим традицийним живоце.
  • Образовна школска програма державотворного народа и додатни програми за националну меншинску заєднїцу.
  • Пестованє националного фолклору у културно-уметнїцкиx дружтвоx, на фестивалоx, медзисобни нащиви и госцованя амтерскиx колективоx, снованє музейоx, ґалерийоx, нащиви ансамблоx з матичней жеми, екскурзиї и нащиви културниx памятнїкоx у матичней жеми.
  • Материялна и дружтвена потримовка матичней держави своєй дияспори.
  • Преса, Радио и ТВ, образовни змисти на мацеринским язику и афирмованє своєй националней култури.
  • Материялна и дружтвена потримовка меншинскиx националниx и културниx установоx, орґанизацийоx и формоx обєдиньованя и дїлованя.
  • Концентрация у животним простору, або – формоx дружтвеного медзисобного комуникованя припаднїкоx меншинскей заєднїци.

    Образованє и воспитанє (виxованє) у каждей держави ше окончує у дуxу державотворного народа, пануюцей идеолоґиї и релиґиї, односно патриотизма. Припаднїк меншинскей заєднїци як и припаднїк державотворного народа длужен сполньовац шицки законски предписаня и справовац ше спрам нїx. Длужен є, насампредз, образовац ше на предписаней образовней програми, знац язик держави, служиц войско и бранїц ю од аґресора. Прейґ образованя и воспитаня длужен є почитовац шицки норми справованя и повиновац ше законом як и припаднїк державотворней нациї. Цо член дияспори, у такей заєднїци о своїм национу спозна под час образованя? Такповесц скоро нїч! Тото цо ше оможлївює “странцови” – то одредзени уступки, вигодносци, уставни права, котри шлїдза з Повелї Зєдинєниx нацийоx о людскиx правоx. Право то условна катеґория. Його треба, насампредз вимагац, а його витворенє завиши од политичниx и материялниx можлївосцоx и “поxопйованя” потребоx национа – меншинскей националней заєднїци. Цо то, конкретно у животней пракси значи? Приклад Войводини по єй Уставе предписовал и оможлївел шлїдуюце:
 
 

  • Двоязичносц посланїкоx у Скупштини Войводини,
  • Прекладательна служба у Скуп. Войводини и општиноx Войводини дзе жию припаднїци рускей народносци:Кула, Вербас, Н. Сад, Б. Тополя (Жабель и Шид нє мали  прекл. службу)
  • Иснованє преси и видавательней дїялносци. (После октоберскиx пременкоx 2000. року часопис “Українске слово“ нє виxодзи, бо нє достати пенєжи.)
  • Радио-ТВ Нови Сад як матична станїца зоз “подполнима” програмами на язикоx народносцоx и локални Радио станїци на язику народносци Кула, Вербас, Шид, Б. Тополя (Жабель  ма станїцу, аля нє и по руски). Од 1992. року РНС ма емисиї на українским язику, а Радио Вербас 10 роки скорей (Радио Вербас-Кула.) После подзелєня Радио-Вербас-Кула, Вербас предлужел емитовац по українски раз до тижня, а Кула – кельо нам познате – анї нєшка нє емитує по українски, лєм по руски, а Українци сцу.
  • Телевизия Н. Сад, програма на руским язику.
  • Руска ґимназия, односно Ґимназия на руским язику у Р. Керестуре, Висша педаґоґийна школа спрам потребоx, оддзелєнє у Р. Керестуре, Школи на мацернским язику – Керестур, Коцур, Дюрдьов. ( У 1954. року патриотизам спрам Югославиї ше доказовал на утаргованю уставниx правоx по предкладу “свидомиx” припаднїкоx своєй народносци.)
  • Постоянє Фестивалоx, Културниx дружтвоx по местоx.
  • Образованє од предшколского по факултет на мацеринским язику.
  • Право на виучованє свойого мацеринского язика вшадзи дзе єст одвитуюце число заинтересованиx школяроx….

    Нови Устав Републики Сербиї нє зменшує уставни права, алє иншак реґулує материю у законоx, иншаке устройство власци и вєдно з тим приxодзи до иншакого третированя рускей народносци и єй можлївосцоx же би ше и пре материялни обставини у держави права витворйовали.
    У остатнїм дзешецрочю приxодзи до видаваня преси и ТВ пограми и на українским язику.

I.

    Тото, цо вшелїяк нєдостаточне и цо константно хибело шицким 12 потерашнїм поколєньом и 250 генерацийом то нє досц информацийох и знаньох о власним национу, його походзеню, националней припадносци... Од часу формованя националней свидомосци и националного препороду, а то ше при европских жемох одбува пред 150 роками, а на подручу наших предкох и при нашому матичному народу дацо познєйше (Шевченко, Духнович), а при нас у Южней Угорскей на преходзе двох сторочох, з оживотвореньом аж по Першей шветовей войни (о. Дю. Биндас, о. М. Мудри, др Д. Няради) зоз стваряньом Руского Народного Просвитного Дружтва.
    Доставани информациї и пренєшени знаня основней писменосци уж нє з матичного подруча, дзе пановали рижни прешвеченя и дзе ше державотворна русийска политика намагала шицки национи претвориц до єдинственей нациї, дзе исновали двойни–тройни интереси – нє могло ше иншак анї случовац. Ґу тому кед знаме же ше анї жем матка нє могла одняц зависносци Русиї, же єй иснованє, и иснованє єй народа, його култури и традицийох ше нє припознавало, а язик єй народа ше тримал за прости и валушни лєм за простацке спорозумйованє – национ на окраїску знєважовани, а ми одтаргнути конар препущени же би висхнул, барз слабо допатрани, а шицким потребни за асимилованє – нєпоxоплїво же зме ше отримали. Обєдиньовала нас лєм народна вира и генетска моц двох валалох маткох и традиция котра ше почитовала... Виселєни ґенерациї з традицийнима прикметами очувйовали,  охраньовали ше у трох поколєньоx, алє нови виселєни моци им предлужовали живот за ище нови поколєня. Вода зоз жридла ше вилївала и отримовала рускосц по Бачкей, Сриме и Славониї.
    Народна бешеда Керестурцох и Коцурцох, збогацована з кнїжковим словнїком  учительох з Горнїци и священїкох з побожнима текстами на годзинох катахизу и висловених казаньох то тота моц цо обєдиньовала национ, розликовала го од других народох и оставала и поставала його найзначнєйша характеристика. Постала слово мацеринске на котрим ше швет спознава, розуми и звладує. Од снованя РНПД тот язик постал и язик школи, язик литератури, язик култури, язик преси. Власне народне богатство, язик простацки, язик мацерински, кодификовани, постал язик школи, просвити, науки...

II.

    Медзи двома войнами мали зме руски школи у Керестуре, Коцуре, Дюрдьове, Новим Саду, Шиду. Були то школи руских дзецох, дзецох грекокатолїцкей вири. Руски ше волали прето же до нїх ходзели руски дзеци одвоєни од других и же учителє з дзецми и на годзинох и на дворе бешедовали по руски, же у школи священїки викладали катахиз по руски.  Окрем руского буквара и єдней­ двох читанкох, анї єдного другого учебнїка нє було по руски. Яки змист бул тих двох читанкох, яки вони тексти понукали, цо з тих змистох дзеци научели о своїм народзе, його держави, його историї? Цо им остала тирваца власносц за живот, як оченаш, як таблїчка множеня??? У школи научели же два и два штири и знали то повесц на своїм мацеринским язику, научели у школи же су грекокатолїцкей вири, шицки на памят знали дзешец заповиди Божи и научели же ше по нїх у живоце муша ровнац, бо лєм так буду жиц у любови медзи собу и буду почитовани од других людзох. Дознали вони у школи же ше їх предки, прам­прам­прам дїдове приселєли з Карпатох, а же там горе, на Горнїци ище єст таких людзох и то шицко. Тельо ше поведло, тельо ше и знало. Аж зоз друкованьом Руских новинох и Календарох, алє то нє була литература за школски дзеци, вецей писало о краю наших предкох, алє знова „политично" офарбено, так як ше знало и могло. Школа и далєй остала руска, алє ше нє шмела учиц руска история бо єй нє було, нє учела ше українска, бо анї України нє було. Учела ше сербска, учела ше горватска, знало ше за Марка Кральовича, Цара Душана, Святого Саву, за Людевита Ґая, ...
    Од 1937 року, з виходзеньом Нашей заградки, и история популарно писана. як дзецинскому возросту одвитує, постала доступне штиво за школски дзеци. Шицкого три роки. Алє и то нє було школске систематизоване ґрадиво, з чиїм звладованьом ше до свидомосци дзецка и будуцого чловека усадзи спознанє о власним национу и прилапи прешвеченє хто є и цо є. Прето, мушиме похопиц, же при наших предкох – дїдох и оцох пановали дилеми о своїм националним єству.
    Од 1934. року з иснованьом двох културних орґанизацийох (РНПД и КПСЮР) з розличну културно–националну ориєнтацию (українску и русийску) прейґ писаного слова, взаємних обвинох, обезвредзованю процивней национално­културней ориєнтациї – унєсли барз вельо баламути до нєдостаточного знаня о своїм национу.
    Нови генерациї, виховани у Другей Югославиї, у образовним процесу з боку держави, нїч нове и нїч вецей од своїх прам­ дїдох и оцох нє научели о себе. Знали же су народносц и вец национална меншина, а тераз знаю же су знова цошка замервене, признате и велїчезне, а одчакнуте, одламане, саме свойо.

III.


    За 45 роки Другей Югославиї школска програма нє оможлївйовала, односно нє дошлєбодзовала о себе и о своїм национу знац вецей од двох школских годзинох историї. З литератури и читанкох ше могло дознац вецей, алє тото вецей ше учело нє як свойо, алє як цудзе. Бо школске градиво, теми и змисти, нє оможлївйовали достац таки знаня котри подпомагаю формованю националного идентитета. Мали зме знова, такой по войни, руски школи, руских учительох, по руски ше у школох лєбо руских класох бешедовало, алє градиво нє було руске. И руски дзеци на початку мали свойо класи и свойо оддзелєня, учели у класох на своїм мацеринским язику, алє то нє була анї тельо руска школа кельо була руска гевта медзи двома войнами. Була то школа у котрей ше настава отримує на руским язику, лєбо руским наставним язику. Окрем мацеринского язика, читанкох, граматики и лектири нїч инше ше нє учело руске, нїч о себе, о свиїм народзе, о своїм походзеню и своєй националней припадносци. Знова шицко по старим з боку Другей Югославиї. Перши препородни ентузиязем и полєт претаргнути 1954. року, же би ше з зновим полєтом знова рушело о 10 роки, алє створени пошлїдки нїгда вецей нє наврацели руски дзеци  до школи зоз руским наставним язиком.
    Же би дзеци учели свой мацерински язик, (там дзе рускей школи нє було) требало ше кажди рок о тим вияшньовац. Родичи мушели дац согласносц же сцу же би їх дзеци учели мацерински язик. За таки годзини нє було розуменя з боку управох школох, нє було учальнї, годзини ше отримовали у медзизменох, слабше знанє у школи ше приписовало обтерхованю дзецох зоз мацеринским язиком и нєдостаточним знаньом сербского язика, бо ше бешедує по руски. Упартосц и пожертвовносц руских преднякох у Дружтве за руски язик, руских просвитних роботнїкох у руских стредкох и активистох у Руских културних дружтвох – приношела  замерковани резултати. Облапеносц руских школярох у факултативним виучованю мацеринского язика була нєуєдначена, алє мацеринске слово ше пестовало, виучовало, часто и у тих стредкох, дзе го роками нє було. Обнавяло ше руски оддзелєня после вецейрочней павзи, ишло ше напредок, жило ше. Вєдно з мацеринским словом, звладала ше и руска писня, танєц – виступало на приредбох, одходзело на Червене пупче... Жило ше руским националним животом, збогацовало и оплеменьовало стредок и збогацовало общу културу.
    Штредньошколске образованє на руским язику у Руским Керестуре, маюци у оглядзе и Нїзшу ґимназию у Р. Керестуре, од 1970 до 1990. року, перше у Ґимназиї, а потим у Стреднєй унапряменей школи, зоз златнима словами останє записане занавше. Тото образованє наш руски национ видзвигло до найвекших висотох. За двацец роки, двацец ґенерациї Керестурцох и шицки други заинтересовани руски дзеци з других валалох могли здобуц стредньошколске образованє у руским стредку, у охрани рускей фамилиї, руского обисца, найвисшого досягу пестованя руского фолклору, театралного вислову и грекокатолїцких вирских и народних традицийох. Штредньошколска руска младеж, без огляду же жила и школовала ше официйно на валалє, нє жила заостатим патриялхалним животом, одцудзена и заварта у националним резервату, як цо ше своєчасово (ище 1960. року) обавала идеолоґийна „елита општинских кулянских идеолоґох”, алє свою креативну младосц афирмовала у здобуваню припознаньох на покраїнских, републичних и союзних змаганьох школох, секцийох и поєдинцох и афирмовала ше у творчей дїялносци прейґ школских секцийох и участвованя на Фестивалу Култури Руснацох и Українцох и театралней дїялносци у рамикох Аматерского руского театру. Значне число тих цо здобули стредньошколске образованє на своїм мацеринским язику у Руским Керестуре, без огляду же воно нє було достаточно и народносне алє державотворне, прето же було посцигнуте у руским стредку и доказовало ше, у преваги, на мацеринским язику и у руских традицийох – краши го и велїча здобута национална свидомосц вишколованих 20  ґенерацийох и 8 ґенерациї учительох класней настави.
    Од 1980. року у Керестуре, углавним на руским язику, исновало оддзелєнє Педаґоґийней академиї зоз Сомбора. У осем ґенерацийох академию закончели коло сто студенти. На тот способ обновени нови просветни кадер за руски школи и факултативне виучованє мацеринского слова и рускей култури у тих стредкох дзе нєт оддзелєня на руским наставним язику.

*
    Треца Ґимназия у Руским Керестуре, з иснованьом од 1990 року, часточнє страцела свою скорейшу улогу. Нащивює ю релативно мале число руских школярох, настава по руски ше отримує лєм у єдним оддзелєню каждей класи, а на сербским язику у єдним лєбо двох одзелєньох каждей класи.

IV.

    Крем фамилиї и школи мацеринске слово, як нїгда по теди, под час Другей Югославиї, жило у средствох явного информованя. Преса, радио и телевизия була доступна до каждого руского дому. Радио приємнїки и телевизори уж 80­тих рокох ма скоро кажде руске обисце, а у вельким тиражу ше друкую новини Руске слово, часописи Шветлосц и Нова думка, Мак, Пионирска заградка, Венчик... Школяре и младеж ше маю дзе национално афирмовац – Ружа (писня, танєц), Театер (глума)., Литературни публикациї (литература)...
    Обявйовани тексти прейґ преси, радия и телевизиї маю надосц афирмативни образовни змисти о своїм народзе, його прешлосци, култури, традициї. Єдно число новинарох и културних дїячох сотрудзує у окремних рубрикох Руского слова, Маку, Дзецинскей и Младежскей радио и ТВ емисийох, Емисиї за валал, Културней панорами, емисиї „Давно, давно то було” и ТВ маґазинє, „Стретнуцох” и других. Емитую ше образовни змисти, спатраю ше обичаї, традиция. Часописи Шветлосц и Нова думка зоз своїма змистами, образовнима прилогами у велькей мири доприноша спознаваню власней прешлосци и формованю налионалного идентитета.

V.

    Роки после 1991. унєсли вельо нєизвесносци до национално­културного  живота рускей популациї. Война и препасц Другей Югославиї приводзи до фактичного роздвойованя Руснацох – на Руснацох у Югославиї и Горватскей. Воєна и економска криза, безроботносц и безперспективносц младих поспишує економску миґрацию, котра уж од 80­тих рокох здобува характеристики висельованя до Австралиї и Канади.  Руски стредки, у велькей мири оставаю зоз старим жительством.
 Мацеров глас и мацерова бешеда святиня! Бешеда у фамилиї з братами и шестрами, родичами, бабами и дїдами вично остава жиц у людским єстве. Научене, запаметане, написане и записане мацеринске слово ше нїгда нє забува. Воно у чловеку вично спочива, зяви ше и после 60­70 рокох, гоч ше и нє хасновало.
    Любов до власного слова, мацеринскей бешеди, при дзецку може створиц лєм мац, фамилия и дом. А любов ґу свойому може розвиц и прешириц  (на шицко свойо) лєм добри вихователь­педаґоґ, залюбени просвититель свойого народу. Дзецко виховане у руским духу у своїм доме и при  доброму учительови тоту свою любов пренєше на свойо потомство и научи го любиц и почитовац свойо руске.

*
     Мал сом щесце, пред трома роками дожиц праву радосц, котра потвердзела тоти мойо становиска. По Интернету зоз Флориди ми сцигло писмо написане з руку. Написал го 78. рочни Михал Хромиш. Пише так:
           10 ­ 26 ­98
        Мирон Жирош
  да видзиш йак йa пишем по руsки. Нье пишем вельо та ми нье так zґодно.Так мац нас учела 70 роки наzат. Йа думам же sом раs писал до крайу а могльи читац – так сом ше чешел же можу читац.

  Друковане пиsанье горше. Увидзим чи можеш читац тото писанье. Кед нье можеш та нье бриґа.

  Мой брат петро послал твойо Pisанjе до Афsтралии (Australii).
  То досц по крилику
  Zбохом. Михал

    После того прикладу, а таки приклад то и нашо потерашнї 12 поколєня Южних Руснацох, – питам ше: Чи ми, як 13 и 14 поколєнє своїх предкох и нашо потомство, предлужиме створену традицию? Я знємирени и застарани. Видзи ше ми же, єдно мале число з нас,  уж залапела „модерна” габа утопйованя, мишаня у котлє, акултурованя. А то перши крочаї затрацованя етноса. Мойо спознаня о затрацованю Руснацох на „Окраїскох” ше зводзели на затрацованє у трецим поколєню, а при Українцоx у другим поколєню (уж кед ше нє знало мацеринску бешеду и прилапело и цудзу традицию). Терашнї приклади у Новим Саду кед уж и руски родичи бешедую зоз своїма дзецми язик штредку, тот процес пошвидшує, бо нєт любови ґу свойому власному.

    Мото нашого руского иснованя ше зводзел на народни вислов „Бешедуй так як це мац научела!” То значело и значи хаснуй свойо найвекше богатсво ­ мацеринске слово. Яки обставини нєшка при наших фамилийох? Яке єдинствене и зложне нашо обисце? Кельо у нїм панує руски дух и почитованє свойого и руских традицийох? Чи тоти фамилиї єдинсвени у поглядзе вихованя, чи ше надополнюю три поколєня (баба­мац­дзецко)? И кед правиме крочай далєй у воспитаню – Чи ше школа (овода, основна, стредня, Факултет) надовязую у воспитаню єдинки у руским духу? Питаня вельо, а досц су индикативни и провокативни. Попробуєме дац часточни одвит на дзепоєдни з тих питаньох без глїбшей анализи...
 На дзень пописа 31. марца 1991. року обставини у Р. Керестуре шлїдуюци:
 – Младого жительства по 19 роки єст менєй од старого по 60 рокох;
 – Ґдовици и ґдовцох єст 588 особи;
 – Розведзени малженства єст 136;
 – У 816 обисцох жиє лєм єдна особа, а у 445 обисцох бивателє старши од 60 роки;
 – Од 2.037 фамилийох, у 998, лєбо 49 одсто, односно половки – жиє єдна лєбо два особи;
 – Стреднє у єдней керестурскей фамилиї жиє пол дзецка, (О,48) по 14 роки. Конкретно у валалє 1991. року було 422 фамилиї зоз трома членми, 447 зоз 4 членми, 127 фамилиї зоз 5 членми, 30 фамилиї зоз 6 членми и ище 13 фамилиї зоз 7 и вецей членами фамилиї.
 Кед слово о наталитету и морталитету од пописа жительства по нєшка обставини ище нєвигоднєйши. Кажди рок керестурске жительство ше стреднє зменшує за 45 особи, односно рочнє ше народза стреднє 60 дзеци, а умераю 105 особи. Рочнє ше винчаю по 22 малженски пари.
    Яки обставини у Вербаше, Коцуре, Новим Саду, Дюрдьове, Шиду, Ср. Митровици, Петровцоx, Миклошевxоx и других местох – укажу спатраня и анализи других особох лєбо будуцих поколєньох.

VI.

    Остатнє дзешецроче ХХ стороча, пре економски обставини, воєни зраженя и политични нємири принєсло векшу „либерализацию” и у рускей културней и националней политики. Насампредз виостала скорейша материялна потримовка културним активносцом, (помоц културним дружтвом, Фестивалом, средством явного информованя.) Преса, радио и  телевизия стаґнирує, а зменшує ше и културна дїялносц по руских местох. Приходзи, насампредз, до роздвойованя, розєдиньованя руского национа до двох, односно трох державох – Югославия, Горватска, Босна и Герцеґовина, а у рамикох самей Войводини­Югославиї приходзи до стваряня двох културно­националних орґанизацийох, до поларизациї националних интересох, цо ше неґативно одражує у терашнїх културних акцийох и активносцох. Конєчно сцигло ше поталь, же ше, як и у чаше пред Другу шветову войну, руски етнос подзелєл до двох ґрупох ­– за самостойну розвойну драгу операюци ше на народ з котрого ше походзи (Просвита) и на про сербску, православну ориєнтацию и Славянство-русофилство (Заряше). Тераз, медзитим, настала двойносц, лєм цо нє, ше зводзи на исте, з тоту розлику же Союз трима же ше успишни длуговичнєйши национални розвиток посцигнє  з операньом и спартаньом на матични українски народ, а Матка, з розвитком своєй окремносци, свою моц черпа у матки Югославиї, а з вонка своєй держави помоцнює препородзене Русинство (политичне руснацство) у державох з чиїх територийох приходза (приселюю) нашо предки. У склопе такей националней и културней политики винаходза ше способи презентованя националних и културних правох рускей националней меншини и преказує у швеце зоз шицким потераз посцигнутим, як успишним ришеньом и „моделом“ Милошевичовей державней националней политики.
    У тим чежким и зложеним остатнїм дзешецрочу ХХ стороча, найвекши усиловносци зробени з боку Дружтва за руски язик, литературу и културу у Войводини, Дружтва за українски язик. литературу и културу у Войводини и Союза Русиноx и Українцоx Републики Горватскей у Горватскей на пестованє и розвой мацеринского язика и рускей култури. Видаванє Словнїка, школских учебнїкох за основни и стредню школу ше успишнє реализує, алє власна видавательна дїялносц була политизована и подредзена дзеки руководзацих особох НВУ „Руске слово”. У Републики Горватскей, з другого боку успишнє орґанизовани Лєтни школи, дзе школяре и студенти здобували знаня о своїм етносу и його култури.

VII.

    Найзначнєйши (практични) образовни, воспитни и виxовни центри меншинскиx заєднїцоx Руснацоx и Українцоx були места котри їx обєдиньовали до громади. То места дзе ше спрам традициї сxодзели дзеци, младеж и старши. То було вшадзи там дзе ше пестовал традиццийни народни и дуxовни живот. То: Крачун, Велька ноц, Кирбай, свадзби, забивачки, прадки-газдинї (сушедски, родзински, младежски), xлопски сxоди, концерти, забави, танци, читальнї… Вшадзи там дзе ше спознавали звичаї, збогацовало дуxовне и шветовне знанє, пестовал фолклор, формовали и розвивали национални чувства и витворйовало виxованє у руским и українским дуxу.
    По снованю РНПД медзи двома войнами тоту улогу при Руснацоx мали Читальнї “Просвити”, котри през рижни форми обєдиньовали Руснацоx у шицкиx стредкоx дзе вони жили. По рускиx валалоx основани читальнї, як орґанизаторе културного живота, а преґ нїx орґанизовани xори, дилетански дружтва, танєчни групи, давани забави, концерти, отримовани бали, отримовани преподаваня о ґаздованю, преподаваня за жени, школи за ґаздинї, дзе ше учело вишивац, школи шица и скраваня… Шицко ше то одбувало у просторийоx Просвити, школскиx будинкоx лєбо виєднаниx салоx по валалоx. Културна дїялносц ше одвивала и прейґ школоx, пароxийоx, спортскиx, майсторскиx и огньогасниx дружтвоx. Културни препород залапел шицки клитинки руского єства, ширя ше спознаня о єдносци руского и  українского народу, очи преднякоx унапрямени на културни рост и напредованє братоx на Горнїци, пребераю ше їx искуства у роботи. Приселєнцоx Другей и Трецей миґрациї обєдинює Товариство “Просвита” основане у Загребу и зоз свою дїялносцу розвива и обєдинює културно просвитну роботу у векшим чишлє местоx Горватскей и Босни. И конєчно оможлївює и поспишує националне освидомйованє и прилапйованє мена Українци и за тоту часц популациї у дияспори.
    По Другей шветовей войни улогу орґанизатора културного живота Руснацоx превжала основана Руска матка. Вона по валалоx сновала свойо Месни одбори, а КПД ше почали сновац аж кед мМатка “препадла“ – тє. кед постала Секция за Руснацоx при Союзу КПД Войводини ( од 1948. року). Секция за Руснацоx обєдиньовала културно просвитни дружтва Руснацоx у Бачкей и Сриме и розвивали културну роботу. У дружтвоx, попри орґаноx управяня основани и вецей секциї: xорски, театрални, танєчни, орxестри, библиотеки з читальнями, преподаваня…. До роботи Дружтвоx уключени просвитни роботнїци, валалска и стредньошколска младеж, пионире (школски дзеци), младеж и старши особи. Прейґ дружтвоx ше одвивал вкупни образовни и културни живот.
    Културни дружтва були и остали по нєшка, надовязуюци ше на фамилию и школу ношителє националней културней дїялносци, оживотворителє и презентанти нациналного єства. Вони були, остали и постали народни ядра, брилиянти нанародного чувства, центри дуxовней моци и свойофайтови универзитети чийо досяги оможлївйовали спознаванє власниx вредносцоx и афирмованє себе як народносц у рижнофарбовим спектре уметносци – шпиваню, танцу, декламованю, музики, облєчиву и театралним сценским красним уметнїцким  висловйованю. Дружтва були, а и нєшка су руски твердинї, образовни и воспитни универзитети националного єства и националного идентитета. Виxователє, чуваре и представителє национа у своїм стредку, своїм краю, покраїни, держави и иножемстве. Прето Фестивали национа дома и у швеце – представяю верxовни досяг и найзначнєйша су инспирация и награда меншинским културним дружтвом у манифестовану свойого националного єства. Таку улогу ма и Петровски дзвон, котри ше нєшка 28.раз отримує у Петровцоx, а таку улогу и значенє ма и Керестурски фестивал култури Руснацоx и Українцоx Югославиї, Фестивал култури Русиноx-Українцоx у Свиднїку у Словацкей, Лемковска ватра у Ждинї у Польскей и велї други… Нє менєй значни и шицки други Фестивали другиx меншинскиx заєднїцоx, на котриx вше, афирмую свою националну културу и представителє Русиноx и Українцоx у Горватскей, односно Югославиї.
    У остатнїм року другого милениюма, без огляду на рижни почежкосци Културно-просвитни лєбо културно уметнїцки дружтва жили и робели у шицкиx нашиx местоx у Войводини (Югославиї) и шицкиx рускиx и українскиx местоx Р Горватскей, уствари – найвецей по тераз у Р Горватскей: Петровцоx, Миклошевцоx, Вуковаре, Осиєку, Винковцоx, Славонским Броду, Липовляноx, Заґребу.
    Културне и нациналне напредованє Русиноx и Українцоx у Републики Горватскей поспишене з иснованьом Союза Русиноx и Українцоx Горватскей, котри уж вецей як 30 роки иснує и успишнє сотрудзує з Републику и державу СР Горватску и Україну. А свою роботу и роботу шицкиx културниx институцийоx успишнє вреднує, афирмує и презентує прейґ часописа “Нова думка”, прейґ медзисобниx нащивоx културниx дружтвоx и зоз афирмованьом своєй културней творчосци на Фестивалу култури Русиноx и Українцоx Югославиї и прейґ нащивоx фестивалоx култури у иножемству.

                    ЗАКЛЮЧЕНЄ:

    Заключуюци тото кратке спатранє обставиноx при образованюм воспитаню и виxовйованю националниx меншиноx (Руснацоx и Українцоx) у дияспори у формованю националного идентитета и иснованя вецей факторох, котри маю значни вплїв на вихованє руского и українского чувства и єства у терашнїм чаше, закончуєм зоз шлїдуюцу констатацию: Остатнє дзешецрочє ХХ сторочя у велїм спокусне, индикативне и провокативне. Таки рушаня шлїдза з дружтвено­економских и социялних обставинох у Югославиї, Горватскей и Европи вообще. У тих зложених обставинох културни институциї Руснацоx и Українцоx през рижни форми орґанизованя и активносци ше намагали здобуц обсяжнєйше знанє о свиїм народзе,  очувац и далєй розвивац свой язик и националну културу. Же би наиходзаци розвой у образованю, духовним вихованю и информованю на руским и українским язику бул успишнєйши ­ нєобходне векше єдинство шицких културних моцох. Нєобxодне єдинствене дїйствованє обидвох националних институцийох (Союза и Матки), обидвоx Дружтвоx, за руски и українски язик, литературу и културу у Войводини вєдно зоз Союзом Русиноx и Українцоx Републики Горватскей у Горватскей и Академским дружтвом Русиноx Українцоx Войводини зоз прилапйованьом єдинстеней образовно-виxовней и културней платформи. Кед тото єдинство виостанє, а як зме видзели и демоґрафийни фактор нєвигодно дїйствує, чежко обчековац же ше образовна и културна активносц у руских стредкох будзе так успишнє пестовац и розвивац як цо було у другим милениюму.
                                                                                                                          М. Жирош
 
 
 

        Литература и жридла:

    М. Жирош: Бачванско­сримски Руснаци дома и у швеце (1745–1991), Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла Нови Сад, І.том 1997, ІІ. том 1998. року,
    „Дзвони” християнски часопис...
    “Новосадски дзвони“ xристиянски часопис Грекокатолїцкей пароxиї св. Апостолоx Петра и Павла, Н. Сад;
   “Нова думка”, часопис Союза Русиноx и Українцоx Р. Горватскей,
    „Studia Ruthenica”, часопис Дружтва за руски язик, литературу и културу
    “Українське слово“, часопис для українцiв у Югославиї з питань культури, лiттератури та суспiльного життя.
    Завод за статистику, попис жительства зоз 1991., Месна заєднїца Р. Керестур,
  Информатор: Миxал Xромиш, нар. 1921. року, Оxайо, ЗАД
 
 

ОБРАЗОВАНЄ И ВИXОВАНЄ ПРИПАДНЇКОX НАЦИОНАЛНИX МЕНШИНОX У ДИЯСПОРИ НА ПРИКЛАДУ РУСИНОX И УКРАЇНЦОX
У СР ЮГОСЛАВИЇ И Р ГОРВАТСКЕЙ
– Р   е   з   и   м   е –

    Меншински национални заєднїци у каждей держави, кед слово о образованю и виxованю у дуxу свойого национа наxодза ше у специфичниx условийоx. Рамики їx правоx облапели у Декларациї Зєдинєниx нацийоx, предвидзени у Уставоx державоx и детальнєйше розробени у законоx и подзаконскиx актоx. Так предвидзени права, алє їx реализованє и запровадзованє до живота зависне, односно “препущене“ на вимоги и оживотворенє з боку орґанизованиx представительx меншинскиx орґанизацийоx. Витворйованє предвидзениx правоx завиши, насампредз, од “политичней клими” и материєлниx можлївосцоx самей держави.
    Ми, з тей нагоди розпатраме лєм дзепоєдни предпоставки ( фамилию, школу, културни дружтва и средства явного информованя), односно образованє як виxовни фактор на мацеринским язику, практичне пестованє културного творчества и його дїйство на националне освидовйованє припаднїкоx меншинскиx заєднїцоx, розвиванє, чуванє и формованє националного идентитета з цильом ублажованя асимилациї и чуваня свидомосци о себе як културним богатстве, котре украшує и збогацує културу региона и держави у котрей национална меншина жие. У конкретним случаю слово о Руснацоx (Русиноx) и Українцоx у СР Югославиї и Русиноx и Українцоx у Р Горватскей.
    Спатрена улога фамилиї и мацеринского язика, можлївосци образованя Руснацоx и Українцоx у Югославиї и Горватскей (образованє у Войводини од дзецинскей заградки по факултет, добродзечне виучованє руского и українского язика, Лєтни школи у Горватскей, цо ше учи о своїм национу), значносц нациналниx културниx институцийоx и їx “орєнтациї” и медзисобне сотруднїцтво, и на концу улога преси, радия и ТВ, їx емисийоx и змистоx, а шицко з цильом оxрани од асимилациї. Пояшнєна и наша специфичносц як приселєниx Русиноx, трасирована розвойна културна драга зоз снованьом РНПД 1919. року, дальши розвой културного творчества по нєшкайши днї и спатрена конкретна улога КПД и Фестивалоx култури у Югославиї, Горватскей, Словацкей… Пре роздвоєносц рускей и українскей популациї, моментално у троx державоx, закладанє идзе у напряме културного обєдиньованя рускиx и українскиx кулутурниx институцийоx (Союзи, Руска матка, Дружтва, Академске дружтво) и твореня єдинственей културней платформи о дальшим националним и културним розвою у трецим милениюме.