Проф. др Михайло Фейса
90 РОКИ ПЕРШЕЙ РУСКЕЙ ҐРАМАТИКИ*
Нацо народ цо без мена,Цо без мена, без язика,
Цо без кнїжки, без науки!?
Од часу кед ше перши Руснаци приселєли до тих крайох та по Першу шветову войну, вони доминантно були польопривреднїки. Їх ремеселнїки були орґанизовани до еснафох, а священїкох и учительох було барз мало. З часом Руснаци напредовали у економским, националним и културним живоце. Поспишело им ше очувац свой идентитет. Формовали свой язик и, дзекуюци насампредз о. др Гавриїлови Костельникови, подзвигли го на одредзени уровень же би го могли хасновац за учебнїки, кнїжки и часописи (Фейса, 2010: 65).
На сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва, 2. юлия 1919. року у Новим Садзе, руска национална заєднїца ришела подзвигнуц свой народни язик (нє литератутни русийски або литературни українски) на уровень литературного язика. Перша културно-просвитна орґанизация принєсла одлуку же би ше єй каждодньова бешеда хасновала у образованю, културним живоце и преси. Тота одлука була базована на факту же кнїжки релиґийного и литературного характеру уж були публиковани на тим язику (Medjesi, 1993: 146). Здогадайме ше же у периодзе пред тим, ещи у Австро-Угорскей монархиї, 1904. року, публикована перша кнїжка на руским язику, шветовного характеру, Идилски венєц З мойого валала Гавриїла Костельника. Друга, односно перша кнїжка духовного характера, Правди католицкей вiри владики Дионизия Нярадия публикована 1912. року. Лєм рок по публикованю Правдох католицкей вiри, цо значи точно пред 100 роками, о. Дюра Биндас порушал инициятиву же би ше почали видавац новини на руским язику (Рамач, 2002: 553). Инициятиву дюрдьовского пароха привитал и Гавриїл Костельник. Вибиванє Першей шветовей войни 1914. року вшелїяк же уплївовало на то же би инициятива священїка Дюри Биндаса нє була и витворена.
На концу Першей шветовей войни Австро-Угорска монархия ше розпадла. По конєц Першей шветовей войни, шицки нєшкайши конари руского / русинского народу существовали и розвивали ше у рамикох єдней держави, Габсбурґскей монархиї. Од 1918. рока, даскельо конари нашого народу були на одредзени способ одрезани. Русини / Руснаци у Бачки мушели найсц свою власну драгу.
У Сербиї (або у Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох, або, познєйше, у Кральовини Югославиї) Руснацом допущене формовац национални, културни институциї на основи колективних правох шицких националних меншинох, цо нє бул случай у їх старим краю. Вони достали статус националней меншини славянского походзеня 1919. року, перши и, у периодзе з велїх рокох, єдини медзи своїма сонароднїками у Карпатским ареалу. Руснаци «у новей держави були припознати як меншина славянского походзеня на уровню тедишнїх похопеньох, за розлику од їх сонароднїкох хтори у `старим краю`, подзелєни на даскельо держави, на припознанє чекали до пременкох 1989/1990/1991. року, а дзепоєдни го нє достали по нєшка» (Хорњак, 2006: 32). Вшелїяк же то була подїя од значеня найвисшого ступня хтора трасовала драгу националного и културного розвою Руснацох.
У таких обставинох, Руснаци зоз снованьом єдней обєдинююцей орґанизациї, урядово наволаней Руске народне просвитне дружтво, а у народзе – Просвита, направели винїмно значни крочай зоз хторим манифестовали свойо намаганє ґу нєзависному националному и културному животу.
Пишуци о Костельникови, Дюра Папгаргаї, визначує же Гавриїл Костельник „правдиви будитель нашого народу, бул його просвититель, духовни оцец културно-просвитного руху свойого малочисленого народу у Бачкей и Сриму, його предняк“ (Папгаргаї, 2006: 253). Же бизме достали цо яснєйшу представу о велькосци дїла Гавриїла Костельника цитираме и слова Костельникового доброго приятеля и сотруднїка о. Дюри Биндаса, хтори обявени у Руских новинох 1925. року (ч. 14, б. 1) (рок-два по обявйованю Граматики бачваньско-рускей бешеди): „До тераз зме ше учели на цудзим и од цудзого, а нєшка уж маме школски кнїжки, календари и иньши кнїжки. Нєшка нїхто нам нє може пригвариц, же ми нє сцеме и нє можеме жиц як други народи, бо ше наш народ о шицким остарал: єдни зоз духовну моцу и пирком, други зос материялним жертвами а шицки вєдно подпомогли створиц нашо єдине и миле Руске Народне Просвитне Дружтво ... Же так стоїме у першим шоре дзековац маме нашому першому и найславнєйшому писательови нашого руского народу Дру Гавриїлу Костельникови. Велї були предняци и початок – фундамент зробели, алє без нього бизме и нєшка ище далєко були. Вон зробел темель, вон, котри добре позна душу и живот нашого народа а тиж и шицки славянски народи и кнїжовносц, вон подал праву линию, совити мудри и од початку вон перши роботнїк на нашим руским просвитним полю“ (исте).
Проф. др Александер Дуличенко, визначни славист, о Граматики бачваньско-рускей бешеди Г. Костельника (обявеней 1923. року, пред 90 роками, у Сримских Карловцох) пише же уведла и утвердзела основни лексични, фонетични и ґраматични (морфолоґийни и синтаксични) норми и напрямки за творенє словох. Од тей историйней хвильки руски язик достава подполну цалосц диференциялних характеристикох литературного язика (Дуличенко, 2009: 228).
За тоту нагоду попробуєме ше огляднуц лєм на даскелї характеристики Граматики.
Граматика бачваньско-рускей бешеди насампредз кориґовала становиско самого Гавриїла Костельника кед слово о правописней основи проєктованей за руски язик. Костельник напр. у «Толкованю» на концу Идилского венца З мойого валала пише же «Правопис сом шицок хасновал фонетички (по гласу, як ше вигваря). Зато берем место ы, i и ћ лєм чисти и, бо ше у нас анћ кус нє розлучую; па так исто место льегки пишем льехки и т.д.; ъ и ь сом випущел, якцо то и други зробели, льем ь остал за помехчанье» (Костелник Гомзов, 1904: 45). У Граматики, медзитим, Костельник визначує же рускей язичней материї найбаржей одвитує принцип морфолоґийного писаня словох, т. є. же велї слова ше пишу так як ше вигваряю, алє ше водзи рахунка о тим яка була їх перша форма и яки їх вязи з другима, зроднима словами – же би ше нє трацела тота вяза, наприклад: терас у народней бешеди, алє тераз у правопису (понеже тото слово з компонентох те < тей (?), тот + раз). Гавриїл Костельник у предложеней ортоґрафийней системи охабя, заш лєм, места и за фонетични принцип (Дуличенко, 2009: 239).
Други два характеристики Граматики то єй нєпотребна ширина и диялектизуюци циль руского язика. Так напр. Костельник пише:
«1. Граматика диялекту, хтори так далєко од кнїжковей бешеди, як наша бачваньско-сримска бешеда муши буц ширше написана уж прето, же би ше могло розпознац, дзе заправо спада тот диялект? Яки у нїм цудзи елементи? И одкаль вони походза?
2. по моєй думи тота граматика мушела буц так написана же би отворела драгу до кнїжкового руско-українского язика, як тиж до сербского чито горватского язика: а прето тота граматика муши и глїбше и ширше бешеду розпатрац» (Костельник, 1923: 3).
Пре тоту ширину Костельник розплїнює текст своєй ґраматики на поровнованє зоз славянскима язиками а же би, поведзме, «доказал» «матичносц» (як то познєйше други културни дїяче интерпретовали) українского язика вон описує полногласє, хторе характеристичне за українски язик, алє нє и за руски. Обачує то и Александер Дуличенко кед констатує же нєт потреби описовац руски язик зоз наводзеньом еквивалентох або нєеквивалентох датим руским елементом у других славянских язикох (Дуличенко, 2009: 232-233) – українским, сербским, горватским або польским язику. «У поровнованю», пише Дуличенко, «Г. Костельник кеди-нєкеди почина описовац характеристики котри нє блїзки рускому язику, цо, вшелїяк очежує розуменє Граматики и єй хаснованє у школох, пре чийо потреби вона, у ствари, и написана. Так у першей часци, котра пошвецена класификациї гласох, место же би ше подробнєйше затримал на описованю характеристичней за руски язик нєполногласносци, Г. Костельник, процивно, описує полногласносц у других язикох, та аж тей часци дал и назву `Полноглас`» (исте, 233). Априорна теза у язичней анализи уведла Костельника до «лоґичного» заключеня же руски язик мал лєм страциц або вименїц язичне зявенє хторому нє нашол потвердзенє у стандардному українскому язику, з чим фактично одрекол можлївосц же праве дате язичне зявенє єдна зоз жридлових прикметох руского язика. У других своїх роботох Костельник мал и констатациї типа же руски язик «спольщени староукраїнски язик», хтори, зоз сучасних позицийох, у сущносци, представяю свойофайтови науково-историйни фалсификат з оглядом же у чаше формованя руского язика у Карпатским ареалу нє було анї старо- анї новоукраїнского язика (Фейса, 1992-1993: 86). Кед бизме сцели кориґовац тоту констатацию, вец би руски язик могол буц лєм даяки спольщени староруски язик.
Нє жадаюци з тей нагоди уходзиц до числених менших нєдостаткох самого текста ґраматики и линґвистичних фактох презентованих у нїм, при обєктивному вреднованю Граматики бачваньско-рускей бешеди нє шмеме забуц часову дистанцу од дзевец децениї. Костельник як перши кодификатор руского язика без сумнїву зробел велїчезну ствар. Одредзени нєдошлїдносци и процивсловносци кориґовали познєйши линґвисти – медзи хторима ше визначую Гавриїл Надь, Микола Кочиш, Гелена Медєши, Юлиян Рамач, та и автор тих шорикох. Да дзепоєдни становиска Граматики нє були у датей историйней хвильки застарени нє требало би публиковац анї два познєйши ґраматики – професора Миколи Кочиша 1977. року и професора др Юлияна Рамача 2002. року.
Понеже пред Костельником нє було традициї твореня або хаснованя линґвистичней терминолоґиї, терминолоґия похаснована у його ґраматики представя у подполносци новаторску роботу. По думаню Александра Дуличенка Костельник створел вецей як 350 линґвистични термини (Дуличенко, 2009: 235).
Принципи пожичованя странских словох Гавриїла Костельника актуални по нєшка. Вон конкретно пише: «Свою бешеду треба чувац од цудзих словох, кельоґод лєм мож. При тим треба мерковац на тото: 1. Кед єст свойо слово, та нє шлєбодно брац цудзе ... 2. Дзе нє маме ище свойо, нам треба створиц нове слово, або вжац слово зос нашого кнїжкового, або зос сербского язика, алє треба тото слово применїц ґу духу нашей бешеди. Дакле, место: разлика треба гуториц розлика, а место ґрад лєпше би було гуториц град ...» (Костельник, 1923: 45).
У єдней роботи под насловом «О язику, Правопису и Словнїку» Миколи Кочиша, хтора по шицким судзаци нє уключена до позбераних Линґвистичних роботох НВУ Руске слово (Кочиш, 1978), а обявеней у Шветлосци (Кочиш, 1973), Микола Кочиш пише: «Зоз свою потерашню роботу я сцел буц хасновити нашому язику на тей його розвойней драги. Пробовал сом зазначиц норми котри у нїм уж витворени прето же би ше стабилизовал и же би мал у своїм розвиваню тварду основу на котру ше опре же би могол лєгчейше напредовац. Пред пейдзешат роками то зробел Гавриїл Костельник зоз свою Граматику бачваньско-рускей бешеди. Гоч цо пригваряме нєшка Костельниковей Граматики, ми му мушиме припознац же зоз тоту нєвельку кнїжку ван дал нашому язику ориєнтацию за розвиванє, дал му стаємне писмо и дал му основи правопису. Зоз свою Граматику и зоз свою ориґиналну литературну творчосцу вон указал широку драгу по котрей треба далєй исц. Правда, вон указал и даєдни бочни драги, надпоминал и даєдни потреби котри ми и наш язик нє прилапели, алє маме на розуме же вон то писал и з добру намиру и у иншаких обставинох» (исте, 150).
Док з єдного боку, висше меновани линґвисти дополньовали, усоглашовали и прецизовали основни линґвистични становиска Гавриїла Костельника, припознаваюци му же дал нємерлїве доприношенє култури Руснацох, з другого боку, бул аж и отворено нападани. У нападох визначованє же писанє його ґраматики було у подполносци погришне подняце. То углавним походзи зоз кухнї хтора ше прейґ Писма 159 у явносци отворено закладала же би ше у основних школох руски язик заменєл зоз українским (по угляду на административне, сталїнистичне гашенє руского / русинского язика у Карпатским ареалу, у тедишнїм СССР-у). У Писму зоз 1967. року, чийо подписнїки по нєшка скриваю мена (окрем єдного хтори и по пензию дошол, преподаваюци праве руски язик у єдиней рускей Ґимназиї на швеце), медзи иншим стої: «За нашу народносц нє постоя два литературни язики. Ми тримаме за наш литературни язик – язик нашей матичней жеми Українскей ССР. Перспектива того нашого терашнього писаного язика нє у його дальшим усовершованю, алє у його поступним и методичним одумераню як писаней бешеди на тот способ же би ше до наших школох уведло матични українски литературни язик. Же би ше таки задаток посцигло нужно нєобходне же би нашо учителє у цеку свойого школованя звладали українски литературни язик у тей мири же би го могли преподавац у основней школи. Як императивна потреба ше надрилює оспособйованє квалификованих наставнїцких кадрох за преподаванє матичного литературного язика, и то у двох винєшених формох: зоз стипендованьом студентох Руснацох у Українскей ССР и прейґ курсох українского язика на славистичней катедри Филозофского факултета у Новим Садзе» (Хорњак, 2006: 42-43). Дотични острасцени подписнїки Костельников кодификовани руски язик наволовали и «анахроним» и «реакцийним зявеньом» цо робели насампредз прето же ше вон, по нїх, вимкнул общому руху зєдиньованя українских диялектох котри ше од Шевченкового часу зляли до моцного литературного общеукраїнского язика» (Кочиш, 1978: 22).
Без огляду же ше Гавриїлови Костельники свойочасово аж и видрижньовали прето же «по циґаньски шпива – на язику цоцековим”, вон ше щиро закладал же би руски язик достал право на власни живот. У єдним писме хторе написал Володимирови Гнатюкови Костельник пише же кед би ше нашол дахто хто би «нападал на писанье нье льем шпиванкох алье и наш язик, я приста¬вам з помоцу Бога Вишнього обрану за себе, и готови сом зос пирком у руки обранїц нужну потребу нашого язика”.
И попри одредзених местох у Ґраматики, хтори познєйши руски линґвисти кориґовали, Костельникова ґраматика обезпечела же би язик бачко-сримских Руснацох достал нормованосц и общу обовязковосц за шицких членох заєднїци. На фундаментох його ґраматики робени шицки познєйши роботи з линґвистики хтори доведли по нєшкайши стандард. На фундаментох Костельниковей ґраматики руски язик поступнє вошол и до шицких сферох хаснованя у рамикох рускей националней заєднїци.:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
За конєц, а пред отвераньом вистави малюнкох зоз 11. подобовей колониї Коцур, визначим же єден зоз Костельникових талантох бул и уметносц. У складу зоз гевту причту хторей наравоучениє же нє шмеме занягац таланти хтори нам дати, справовал ше и Гавриїл Костельник.
У литератури напр. находзиме же «нє було такей обласци дїялносци, за яку ше нє интересовал його вельки розум». Гавриїл Костельник, пише Дюра Папгаргаї, цитираюци часц зоз Православния вісник-а (1949, ч. 12; Папгаргаї, 1970: 17-18), «бул источасно и уметнїк. Хто видзел його прецизни роботи инкрустовани на древених иконох, тот муши припознац же вон бул и у тим уметнїк. Покойни отец Гавриїл гуторел же, робяци над тима уметнїцкима иконами, вон `лїчел свойо нерви`» (цитат єромонаха Алексия Петришина зоз «Шветлей памятки на отца презвитера Гавриїла Федоровича Костельника»).
ЛИТЕРАТУРАДуличенко, А. Д. (1995), Jugoslavo Ruthenica I, Рoбoти з рускeй филoлoґиї. Нови Сад: Руске слово.
Дуличенко, А. Д. (2009), Jugoslavo Ruthenica II, Рoбoти з рускeй филoлoґиї и историї, Нови Сад: Филозофски факултет – Оддзелєнє за русинистику, НВУ Руске слово.
Фейса, М. (1992-1993), «Руски – бешеда, диялект чи язик», Studia Ruthenica, Нови Сад: Дружтво за руски язик и литературу, 83-105
Фейса, М. (2004), «Социолинґвистични аспект руского язика: Войводинa» у: Русиньский язик, Opole: Uniwersytet Opolski, Instytut Filologii Polskiej, 373-383.
Фейса, М. (2007), “Основни характеристики руского язика у поровнаню зоз другима славянскима язиками” у: Славянские литературные микроязыки и языковые контакты, Тарту: Тартуский университет – Кафедра славянской филологии, Королевская шведская академия литературы, истории и древностей, 90-100.
Фейса, М. (2007), гл. ред., Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: Филозофски факултет – Одсек за русинистику, ИК Прометеј, КПД ДОК - Куцура.
Фейса, М. и Медєши Г. (2007), “Правописни проблеми руского язика у Войводини” у: Jazykov? kult?ra a jazikov? norma v rus?nskom jazyku, Presov: Presovsk? univerzita v Presove , ?stav regionalnih a narodnostn?ch ?t?di?.
Фейса, М. (2008), гл. ред., Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) II, Нови Сад: Филозофски факултет – Одсек за русинистику, ИК Прометеј, КПД ДОК – Куцура.
Фејса, М. (2010), Нова Србија и њена русинска мањина / Нова Сербия и єй руска меншина / The New Serbia And Its Ruthenian Minority, Нови Сад: Издавачка кућа Прометеј – Културно-просветно друштво ДОК.
Хорњак, М. (2006), “Бачко-сремски Русини” у: Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: ИК Прометеј – Филозофски факултет - Одсек за русинистику – КПД ДОК, 25-73.
Костелник Гомзов Ґ. (1904), З мойого валала: идилски венєц, Жовква: Печатня ОО. Василiян.
Костельник, Ґ. (1923), Граматика бачваньско-рускей бешеди. Руски Керестур, Сримски Карловци: Руске народне просвитне дружтво.
Костельник, Г. (1975), Поезия, Нови Сад: Руске слово.
Костельник, Г. (1975), Проза, Нови Сад: Руске слово.
Кочиш. М. М. (1973), «О язику, Правопису и Словнїку», Шветлосц, 2, Нови Сад: НВУ Руске слово, 149-151.
Кочиш, М. М. (1971), Правопис руского язика, Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох.
Кочиш, М. М. (1977), Ґраматика руского язика: Фонетика – морфолоґия – лексика I, Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох.
Кочиш, М. М. (1978), Линґвистични роботи, Нови Сад: Руске слово.
Medjesi L. (1993), “The Problem of Cultural Borders in the History of Ethnic Groups: The Yugoslav Rusyns” in: Magocsi Paul R. ed., The Persistence of regional Cultures: Rusyns And Ukrainians In Their Carpathian Homeland And Abroad, New York: Carpatho-Rusyn Research Center.
Медєши, Г. (2008), Язик наш насущни, Нови Сад: Дружтво за руски язик, литературу и културу.
Надь, Г. Г. (1983), Линґвистични статї и розправи, Нови Сад: Руске слово.
Папгаргаї, Дю. (2006), „Гавриїл Костельник – основоположнїк рускей литератури“, у: Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: ИК Прометеј – Филозофски факултет - Одсек за русинистику – КПД ДОК, 253-264.
Рамач, Ю. (2002), Ґраматика руского язика, Београд: Завод за уџбенике и наставна средства.
Сеґеди, К. (2007), ”Русинисти-линґвисти” у: Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: Филозофски факултет – Одсек за русинистику, ИК Прометеј, КПД ДОК - Куцура, 248-252.
Супрун, А. Е., Калюта, А. М (1981), Введение в славянскую филологию, Минск: Вышeйшая школа,.
* Робота викладана у Коцуре на Костельниковей єшенї 9. новембра 2013. року. Настала як резултат проєктох 187002 и 187017, хтори финансує Министерство науки Републики Сербиї.