Miron Ziros

  МИРОН ЖИРОШ

Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у Руским Керестуре. По законченю Учительскей школи 1953. року у Зомборе перше место службованя му було у дюрдьовскей школи дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД „Тарас Шевченко”. Потим 1957. року преходзи на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужує и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци достава стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи „Русин” з Руского Керестура и од 1959. по 1961. рок закончує Висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час робел як правнїк у спомнутей задруґи, а кед вона интеґрована до Польопривредного комбинату „Црвенка” у Червинки, Жирош преходзи до „Руского слова” и роби як новинар (1961-1962), а потим пошвидко преходзи до Землєдїлскей задруґи „Перши май” у Руским Керестуре за управителя.

По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є з длужносци управителя и преселює ше до Нового Саду. Спочатку роби як педаґоґ и предлужує студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року, по дзешецрочней прерви, обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше враца до новинарства. Роби як новинар-редактор полни 25 роки, одкаль пошол и до пензиї. У медзичаше, 1969. року и абсолвовал на Правним факултету у Беоґрадзе.

У Новим Садзе ше тиж уключел до дружтвено-политичней активносци. Вецей роки бул член Управного одбору КУД „Максим Горки“, член Комисиї за животни стандард Дружтва новинарох Войводини и Союзу новинарох Югославиї. Єден час бул и предсидатель Управного одбору Фонду заєднїцкого трошеня РТВ Нови Сад, єден мандат делеґат РТВ НС у Скупштини Югославянскей радио-телевизиї, а вецей роки бул и судия-поротнїк у Окружним судзе у Новим Садзе.

Як радийски новинар Жирош пише прилоги и ушорює „Радио новини”, потим „Емисию за валал”, як и емисиї з нашей прешлосци „Давно, давно то було” и „Драги нашого живота”. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми, котри на вецей заводи репризовани и остатнї роки. З єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянске змаганє „Охрид 1976” и преглашена є за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика котру писал и читал „Кооперант Федор” (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику.

През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош достал вецей награди за новинарски прилоги:

Од пензионованя жил у Казинцбарцики у Мадярскей (зоз свою супругу, универзитетску професорку др Марию Йобадь и дзивку Анамарию), алє свойо публицистични и други твори з найвекшей часци и надалєй обявйовал у наших медийох и публикацийох.

Умар 29. новембра 2016. року Казинцбарцики а 2. децембра є поховани на грекокатолїцким теметове у Мучоню, у Мадярскей.

 

 

 


Helena Medjesi

 

Мр Гелена МЕДЄШИ


 

Мр Гелена Медєши (13. фебруар 1948. у Руским Керестуре), основну школу закончела у Руским Керестуре, учительску школу у Зомборе (1962-1967), Филозофски факултет, Ґрупу за южнославянски язики у Новим Садзе (1967-1971), постдипломски студиї зоз социолоґиї язика на Филолоґийним факултету у Беоґрадзе (1980-1982), дзе одбранєла маґистерску тезу на тему "Руско-сербски билинґвизем и проблем интерференциї”.

Коавтор є Сербско-руского словнїка - Српско-русинског речника (главни редактор др Юлиян Рамач, редакторе мр Михайло Фейса и мр Гелена Медєши), виданє Универзитет у Новим Садзе - Филозофски факултет - Катедра за руски язик и литературу и дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1995, б. 895 - І том, А-Њ, Сербско-руского словнїка - Српско-русинског речника (главни редактор др ЮлиянРамач, редакторе мр Михайло Фейса и мр Гелена Медєши), виданє Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, Универзитет у Новим Садзе -Филозофски факултет - Катедра за руски язик и литературу и Дружтво за руски язик и литературу, Беоґрад, 1997, б. 1063 - ІІ том, О-Ш; Мелания Микеш - Гелена Медєши, “Нашо пупчата” , Приручнїк за розвиванє и пестованє мацеринского и нємацеринского язика и интеркултурализма при предшколских дзецох, Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 2000, б. 1 60; “Моц и краса уметнїцкого вислову”, “Шветлосц” 1 -2/1 993, б. 28-34, “Руске слово” Нови Сад; “Язик Костельникових Жалосцинкох"(Ґабор Костельник Гомзов: Жалосцинки - серенчи и милей, “Руске слово” Нови Сад, 1994, б. 78), Шветлосц 2/1994, б. 146-154; ”Язична политика, язичне планованє и язична норма при Русинох (Руснацох, Лемкох), ”Шветлосц” 2/1995, б. 207-214; ”Заєднїцтво у розликох” (Наталия Дудаш, Руски/русински писнї ”Руске слово” Нови Сад, ОРУМ, Нови Сад - Будапешт), Руски календар за 1998. рок, ”Руске слово” Нови Сад, 1997, б. 30-34; ”Свой ґу свойому” (Линґвистични аспект рекламних оглашкох у старей рускей периодики), Руски календар за 1999. рок, ”Руске слово” Нови Сад, 1998, б. 33-38.

Предсидатель Секциї за линґвистику при Дружтве за руски язик и литературу, предсидательОдбору за науку при Рускей матки; главни и одвичательни редактор новинох ”Руске слово” од юлия 1998. до октобра 2000. року.

 

 

 

 

 

 

 

Irina Hardi KovacevicИРИНА ГАРДИ КОВАЧЕВИЧ


1944 Народзeна 17 сeптeмбра у Руским Кeрeстурe, як другe дзeцко послe шeстри котра тeди мала два роки
1946 достала другу шeстру
1950 фамилия шe сeлї до Чeрвинки
1951 фамилия шe враца до Руского Кeрeстура, одход до школи
1960 Уписує шe до Ґимназиї у Вeбашe, закончує 1 рок
1961 уписує
Штрeдню eкономску школу у Кули
1963 обявює даскeльо пeрши писньочки
1963-67 ґлуми и рeжирує даскeльо аматeрски прeдстави
1964 дипломує у штрeднєй школи
1964 почина робиц у Зeмлєдїлскeй задруґи у Руским Кeрeстурe як рeфeрeнт
1965 прeходзи робиц як новинар до "Руского слова"
1965 уписує Eкономски факултeт у Суботици, положeла шицки  испити з пeршого року
1966 уписує, послe дифeрeнциялних приємних испитох, Филозофски факултeт у Новим Садзe
1967 сeлї шe зоз "Руским словом" до Нового Саду
1969 видава пeршу збирку писньох "На дланї зарeнко"
1969-1974 ушорює литаратурни додаток новинох "Литeратурнe слово"
1969 постава помоцнїк главного и одвичатeльного рeдактора часопису за младих "МАК"
1970 нащивює и поклада шицки испити на  Новинарскeй школи при Союзу новинарох Югославиї
1972 одава шe за Божидара Ковачeвича
1973 народзeла пeршe дзивчe
1974 дипломовала на Филозофским факултeту
1974-1981 окончує фукцию главного и одвичатeльного рeдактора часопису за млаих "МАК"
1975 постава члeн Дружтва писатeльох Войводини
1976 обявює  збирку писньох за дзeци "Tисяч радосци"
1976 народзeла другe дзивчe
1980 обявює писниї за дзeци "Бависка"
1980 обявює збирку поeзиї "Бeзмeнна ява"
1983-1987 главни є и одвичатeльни рeдактор новинох "Рускe слово"
1984 обявює збирку писньох за дзeци "Куцик мудросци"
1986 прeклада Антолоґию макeдонскeй поeзиї на руски
1987 прeходзи до "Днeвник"-у на длужносц рeдактора културнeй рубрики
1988 роби як шлєбодни рeпортeр у "Днeвник"-у
1990 соствя Антолоґию поeзиї за дзeци на руским язику
1999 одходзи до пeнзиї


    Заступeна є у 10 антолоґийох поeзиї, прeдставeна у коло двацeц пeриодикох на шицких язикох бувшeй Югославиї, и у иножeмствe,  написала два драми за сцeну и три радио драми, одбавeла 20 улоги за котри достала високи припознаня, обявeла коло 150 прикази, критики и рeцeнзиї



 

 

Ljubka Falc



ЛЮБКА СEҐEДИ-ФАЛЦ

 


ЛЮБКА СEҐEДИ-ФАЛЦ народзeна 10. априла 1932 року у єй прeкрасних Пeтровцох. Tот валал на  концу Срима а на початку Славониї у Горватскeй ошпивали и прeславeли вeлї поeтовe як и други Рускинї и Руснаци у рижних обласцох творчосци, а мeдзи нїма, у тим поглядзe,  напeвно єдно з високих мeстох забeра Любка Бадаркова. Родичи, як и дїдовe и баби, були парасти, а прадїдо Шандор Чордаш бул пивцоучитeль школовани "там дзeшка у Мадярскeй“, як єй потолковали. Як єдeнацрочнe дзeцко пошла по своїм жаданю, прeйґ дзeки родичох,  до Осиєку до школи, и ступeла на драгу виполнєня єй жаданя жe би була учитeлька на валалє. Tак шe и збуло. Цали роботни вик, полни 37 и пол рока,  робeла на валалох – дакус у Миклошeвцох, а потим у Дрeновцох. Попри успишнeй роботи у просвити, припозната єй и робота на културним полю, як водитeля хорох, дзeцинских и старших.
    Як поeтeса, зявeла шe зоз писню “Боль прe тeбe” у часопису “Швeтлосц” 1954 року, жe би од тeди, нє прeтаргуюїци писац, творeла прeйґ 50 роки. Видала два збирки  писньох (“Подоба з далєка” и “Класки”) и ушорeла вeкшу часц  кнїжки “Поeзия и проза Русинох и Українцох у Рeпублики Горватскeй”. Заступeна є у шицких антолоґийох, крeм у антолоґиї Н. Дудашовeй.
    У пeнзиї є од 1988. року, а тeраз жиє у Пeтровцох.

 

 

 

 

 

Natalija KANJUH

 

 

 

НAТAЛИЯ КAНЮХ

 

 

НAТAЛИЯ КAНЮХ народзeна 1950. року у Ґосподїнцох. Основну и штрeдню школу закончeла у Шидзe, а Филозофски факултeт (югославянски литeратури) у Новим Садзe. У рускeй литeратури и култури є присутна од вчаснeй младосци: як рeдактор "Литeратурного слова", поeтeса окрeмного сeнзибилитeту, eсeїста, критичар и рeцeнзeнт вeлїх виданьох на нашим язику. Удатно шe опробовала и як драматурґ литeратури за дзeци ("Як принц лєцeл ґу принцeзи" и "Бушан").

Двойнїсти є добитнїк рочнeй награди часопису "Швeтлосц" за найлєпшe витворeнє (за 1985. и за 2005. рок).

Обявeна єй кнїжка поeзиї "Виривок" ("Рускe слово" 1987) и поeма "Дом мур брудна рика мост" ("Рускe слово", 2006).

Робела як прeкладатeлька у Служби за прeкладатeльни роботи при Вивeршнeй ради AП Войводини.

 

 

 

 



 

 

Serafina MAKAJI

 




СЕРАФИНА МАКАЇ


    Серафина МАКАЇ родз. Буила Висшу педаґоґийну школу закончела у Зренянину, потим 8 роки робела як библиотекар у Читальнї у Коцуре а потим 27 роки робела  у ОШ “Братство-єдинство” у Коцуре як наставнїк мацеринского и сербского язика. У школи роками водзела литературну секцию. Прекладала за потреби руских учебнїкох, окреме сотрудзовала зоз  редакцию  “Заградки”, а була активна и у рамикох Дружтва за руски  язик, литратуру и културу, як и одвичатльни редактор часопису-билтену “Ерато над Коцуром”, перши 5 числа.
    Серафина Макайова пише од вчасней младосци - за младши и старши дзеци поезию и прозу, драми за дзеци, а тиж и монодрами. Обявени єй два кнїжки за дзеци:

"Фестивал животиньох" и

"Вчера сом ше ошацовал"

    Серафина Макайова пише и гумористични приповедки под назву "Дожица нини Йоски Коцуровей". Року 2002. достала 3. награду на конкурсу "Руского слова" за приповедку "Каганєц". Роботи єй обявени у Антолоґиї за дзеци "Хмара на верху тополї" (1984), заступена є и у найновшей антолоґиї за старших хтору пририхтал академик Юлиян Тамаш, як и у найновшим Зборнїку текстох за предшколски дзеци "Ластовички" 2.


    По тераз єй компоновани коло 15 писнї за дзеци и старших - "Гварели за нас", "Руски коренї", "Амрели", "Каролина", "Любов", "Моя школа", "Купанє", "Млада андя руска", "У карчми", "Маляр", "Жима, баюси ма" итд.


    Октоберску награду Општини Вербас достала 1999. року.

 

 


 

 


Дюра ПАПГАРГАЇ


Дюра ПАПГАРГАЇ (11. новембер 1936 у Руским Керестуре - 15. марец 2008 у Новим Садзе) поета, прозаїк, драматурґ, литературни критичар, педаґоґ, член Союзу писательох Войводини. Походзи зоз селянскей фамилиї. Основну школу и нїзши класи ґимназиї  закончел у родним валалє (1943-1951), а стредню физкултурну школу у Новим Садзе (1952-1956). Робел як наставнїк, а потим ше уписал на Филозофски факултет  Новосадского универзитета, на ґрупу Южнославянски литератури и язики и закончел студиї 1963. року. Бул новинар и редактор  у новинох “Руске слово” (1963-1966), а од 1966 року та по одход до пензиї бул главни редактор часописа за културу “Шветлосц”. Инициятор є видаваня сериї  “Библиотека младих  руских (-українских) писательох ‘Жридла’ “ (од 1969 по 1987 рок, числа 1- 28). Пририхтал за друкованє двотомни “Позберани дїла” Гавриїла Костельнїка. Жил у Новим Садзе.


    Дюра Папгаргаї “єдно з найзначнєйших менох рускей литератур”, “нашлїднїк и предлужовач дїла Костельнїка и найзначнєйше  мено у рускей поезиї после нього” (Н. Дудаш). Ище як школяр писал у часопису “Пиониска заградка”, перши його узрети поетски твор “Я тоту жем любим” обявени у новинох “Руске слово” 1956. року. Од 1961. року почал писац и прозу. Перши зборнїк поезиї “Ту такой при шерцу” (1968) бул одценєти з боку критики як найзначнєйши досяг рускей поезиї (наградзене з литературну награду “Руского слова” як найлєпши литературни твор од 1945 – 1969. рок). Потим шлїдзели зборнїки поезиї “Олово, черешньов квет” (1974), “Тровач снох” (1978), поема “Чуваре хмарох” (1981) и поезия за дзеци “Нє дам свойо рок и квит” (1977), зборнїк “Путованє на юг” (1991).  Як писал Ю. Тамаш “Папгаргайова поезия надросла  традицийни форми и  приблїжела ше  ґу структури сучасней лирики”. Проза Д. Папгаргая  представена з двома кнїжками – у романє за дзеци “Конєц швета” (1980) и у зборнїку приповедкох “Вина” 1984”.


    Дюра Папгаргаї ше явя и як  автор замеркованих драмских творох. Його драмски твори “Остац у себе” (1971), “Вистата конїца” (1973) и други, як и  театрални фалати за дзеци друковани у окремних кнїжкох,  поряднє ше поставяю на сценох РНТ “Дядя” дзе Папгаргаї тиж ґлумел и режировал даєдни театрални фалати. Остатнї драмски твори Дюри Папгаргая под назву “руска трилоґия” “Образи на скори” (1988) – обрацени  ґу историї народу, починаюци од  перших рокох кед населєни Керестур. Д. Папгаргаї автор числених литературних критикох и публицистичних статьох  у рецензийох. Вон тиж и автор учебнїкох за руски школи. Його твори преложени на велї язики, а зборнїк приповедкох “Вина” вишол и на словацким язику (1985). Том вибраних стихох у прекладзе на мадярски язик видати 1988 року. Папгаргаї як автор заступени у  шицих руских антолоґийох.

    Твори:

Ту такой при шерцу.  Писнї. — Нови Сад: Руске слово, 1968. —135 с.;

Олово, черешньов квет. — Нови Сад: Руске слово, 1974. — 62 с.;

Нє дам свойо роки и квит. Писнї за дзеци. — Нови Сад: Руске слово, 1977. — 96 с.;

Тровач снох. — Нови Сад: Руске слово, 1978;

Конєц швета. — Нови Сад: Руске слово, 1980. — 183 с.;

Чуваре хмарох. Поема за 1,700.000 гласи. — Нови Сад: Руске слово, 1981. — 44 с.;

Вина. Приповедки. — Нови Сад: Руске слово, 1984. — 151 с.; 

Образи на скори. Руска трилоґия. — Нови Сад: Руске слово, 1988. — 255 с.;

Путованє на юг. Поезия. — Нови Сад: Руске слово, 1991. — 175 с.;

Антолоия поезиї бачванско-сримских руских писательох. — Руски Керестур: Руске слово, 1963, с. 293–314;

Антолоґия рускей поезиї. — Нови Сад: Руске слово, 1984, с. 136–147;

Хмара на верху тополї. Антолоґия дзецинскей поезиї. — Нови Сад: Руске слово, 1990, с. 143–157;

Крижни драги. Антолоґия малей прози Руснацох и Українцох Югославиї. — Нови Сад: Руске слово, 1990, с. 441–478;

Русински / руски писнї. — Нови Сад: Руске слово и Орґанiзацiя Русинiв у Мадярску, 1997, с. 193–199.

 

 

 

 

 


Агнета Бучко ПАПГАРГАЇ

 

 

Агнета Бучко ПАПГАРГАЇ народзена 3. новембра 1951 року у Миклошевцох (Република Горватска).До нїзших класох основней школи ходзела у родним валалє, потим прешла до Дякова дзе закончела основну школу и два класи ґимназиї, а потим ше врацела до свойого валалу и трецу и штварту класу ґимназиї закончела у Вуковаре. Абсолвовала на Филозофским факултету у Новим Садзе, на ґрупи за русийски язик и литературу. Як студент и млади новинар у Радио Новим Садзе Агнета Бучко активно участвовала у орґанизованю перших културних манифестиацийох "Микошевци". Першу писню "Мойому валалу" обявела у новинох "Руске слово" 1966. року. За свойо поетски твори достала и награди "Шветлосци", на Митинґох поезиї, на Фестивалу "Червена ружа"... Перша є руска поетеса хтора достала награду "Печац вароша Сримскокарловского" (1978). Року 2005. достала награду Александер Духнович. Преложела вецей кнїжки зоз русийского и сербского язика.

Обявела кнїжки поезиї: "Облак одхилєни" (1973), "Птица у цмоти" (1977), "Позни рики" (1984), "Дзешец печаци цихосци" (1989) и "Спокуси злополя" (2006). Кнїжку прози за дзеци "Стриберни мотиль и други сказки" обявела 2004. року.

Жиє у Новим Садзе дзе роби як новинар редактор у Рускей редакциї Радио Нового Саду.

 

 

 

 

 

Stefan Hudak



Штeфaн ГУДАК

 

 



    Штeфaн Гудaк (Миклoшeвци, 6. януaр 1931). Псeвдoними: Дїдo, Сримeц. Oцeц Пeтрo (1900–1937) и мaц Мeлaнa, нaрoдзeнa Шимкo (1902–1988), мaли трoйo дзeци (двoйo дзeци Мeлaнa привeдлa дo Гудaкa зoз свoйoгo пeршoгo мaлжeнствa). Пoслe шмeрци Пeтрoвeй фaмилия Гудaкoвих шe нaшлa у чeжким мaтeриялним пoлoжeню. Штeфaн oснoвну шкoлу зaкoнчeл у Миклoшeвцoх (1938–1944), двa клaси ґимнaзиï и мaлу мaтуру у Руским Кeрeстурe (1945–1946), учитeльску шкoлу у Oсєку (1946–1950). Рoбeл як учитeль у Києвe (Бoснa и Гeрцeґoвинa) (1950–1951), дирeктoр шкoли у Трнoву (1952–1953) и як дирeктoр шкoли у Пeтрoвцoх (1953–1969). Oд 1969. дo 1991. рoку, кeд oдхoдзи дo пeнзиї, рoби у Руске
й редакциï РТВ Нoви Сaд як нoвинaр, oднoснo рeдaктoр културнeй рубрики РНС. Oжeнєти бул зoз учитeльку Виру, нaрoдзeну Бeсeрминї (1927), зoз кoтру мaл трoйo дзeци: Мaрию (1959), Мирoслaвa (1969–1988) и Иринeя (1964).

Писал припoвeдки, рoмaни, рaдиo-дрaми и литeрaтурну критику. Сoтрудзoвaл и рoбoти oбявйoвaл у чaсoписoх „Пиoнирскa зaгрaдкa“, „Нoвa думкa“ и „Швeтлoсц“. Твoри му прeклaдaни нa укрaїнски, сeрбски, слoвaцки, мaдярски, румунски и oкцитaнски.



КНЇЖКИ:

Гриц Бaндурик, рoмaн (кoaвтoрствo зoз Михaйлoм Кoвaчoм), Нoви Сaд, 1972;
Припoвeдки, Нoви Сaд, 1977;
Шлїдaми гoлубa пo нєбe, рoмaн, Нoви Сaд, 1987.

ДРAМСКИ ТВOРИ:

Дрaми:

У шлєпeй улїчки (1971);
Михaл Кухaр (1976).

Рaдиo-дрaми:

Члoвeк кoтри стрaцeл aмрeл (1977);
Букeт ружи зa пaнї Изaбeлу (1985);
Тoтo ти мнє пoвeдз (1988);
Дрaгa дo вичнoсци (1992);
Трoєщинa (1996).

AНТOЛOҐИЇ, ВИБOРИ, ПРEКЛAДИ, ЗAЄДНЇЦКИ ВИДAНЯ:

Ивaн Цaнкaр: Вибрaни твoри, вибoр и прeклaд, Нoви Сaд, 1978;
Пoзбeрaни твoри Oсифa Кoстeлникa, Нoви Сaд, 1981;
Крижни дрaги, aнтoлoґия мaлeй прoзи, Нoви Сaд, 1990.

НAГРAДИ И ПРИПOЗНAНЯ:

Дружтвeни:

Брoнзoвa плaкeтa Oпштини Вукoвaр зa дoсяги нa пoлю ширeня култури (1967);
Злaтнa знaчкa КПЗ Сeрбиї (1987);
„Искри култури“, нaгрaдa СИЗ култури Вoйвoдини (1990).

Литeрaтурни:

Другa нaгрaдa зa припoвeдку (1969);
Трeцa нaгрaдa зa дрaму (1971);
Другa нaгрaдa зa рoмaн (1973);
Нaгрaдa зa нaйлєпшу кнїжку „Рускoгo слoвa“ у трирoчним пeриoдзe (Припoвeдки) (1978).


 

 

 

 

Vladimir Kirda Bolhorves

Др Владимир КИРДА БОЛХОРВЕС

 

Др Владимир КИРДА БОЛХОРВЕС, творeц гeутeранизма, писатeль и социолоґ култури, народзeни 1 октобра 1942 року у Руским Кeрeстурe. У родним валалє виучeла машинбраварскe рeмeсло, у Новим Садзe закончeл Висшу тeхнїчну машинску школу, у Суботици дипломовал на Eкономским факултeту, у Бeоґрадзe маґистровал на Факултeту политичних наукох (напрям: социолоґия култури и културна политика). Докторовал на Филозофским факултету у Новим Садзе.

Службовал у Руским Кeрeстурe, Новим Садзe, Бeчeю и Суботици. Од стрeдку сeдeмдзeшатих рокох бул заняти у РTВ Нови Сад, у Рускeй рeдакциї, як рeдактор зложeних eмисийох. Оталь пошол до пензиї.


Главнe дїло: вeцeйтомни гeутeранистично – културносоциолоґийно – автобиоґрафийно – романeскно – поeтични вeнєц “Шнїюци гвизду Гeутeраниї”. Потeраз обявeни – на сeрбским (дацо и на руским) язику – пeрши пeйц томи того витворeня: “За горами”, “Рика чаривнїца”, “Калeмeґдански калдeрми”, “Нємeцка, Нємeцка” и “Опиванє з витром и з огньом”.


Найзначнєйши том спомнутого комплeксного вeнца то “Ошвитни принципи гeутeранизма”.


 

 



 

Dr Julijan Ramac


Др Юлиян РАМАЧ

 



Др Юлиян Рамач дипломовал на Филолоґийним факултету у Беоґрадзе, на ґрупи за восточно- и заходнославянски язики и литератури. Маґистровал 1981. з обласци лексики, а докторовал 1989. з обласци синтакси руского язика.

Од 1973. року преподава руски язик на Филозофским факултету у Новим Садзе: од 1973. до 1981. на Лекторату за руски јязик и литературу (штирисеместрови курс), а од 1981. на Катедри за руски язик и литературу. Званє рядового професора здобул 1999. року.



Найважнєйши обявени роботи:

Лексика руского язика, 1983.
Фразеолошки речник српскохрватског језика (спрскохрватско-русински), 1987.
Словнїк лексики Гавриїла Костельника, 1991.
Применовнїцки конструкциї у руским литературним язику”, 1998.
Сербско-руски словнїк, два томи, 1995. и 1997. Проф. Рамач бул главни редактор Словнїка и автор ґраматики руского язика на сербским язику, на концу другого тома.
Руско-сербски словнїк, 2010
Словнк руского народног зика, два томи, 2017

Обявел значне число статьох зоз шицких обласцох руского язика.

 

 



 

 

 

Julijan Tamas

Др Юлиян TАМАШ

 

Др Юлиян TАМАШ народзени 1950. року, у Вербасу. Дипломовал на Филозофским факултету у Новим Садзе, на Катедри за югославянски литератури. На истим факултету маґистровал з тезу “Теория историйно-типолоґийних аналоґийох В. М. Жирмунского”, а 1982. року одбранєл докторску дисертацию “Литература югославянских Руснацох - история и статус”. То була перша русинистична докторска дисертация у Югославиї.

Бул рядови професор за предмети Pуска литература и Українска литература з общу литературу на новосадским Филозофским факултету. Снователь є и, з меншима прервами (пре пребуваня у иножемстве), шеф Катедри за руски язик и литературу (1982-2002).
За рядового иножемного академика Националней академиї наукох України вибрани є 1997. року.


Преподавал на универзитетох у Новим Саду и Беоґраду, Ужгороду, Львову, Тернополю и Києву, Прешове и Бекешчаби, Филаделфиї и Чикаґу.
У домену творчосци фиґурує як поет, романописатель, науковец и есеїст. Обявел коло штерацец белетристични и фахово кнїжки, зоз прейґ 1.000 библиоґрафскима єдинками, з подруча рускей литератури, тиж українскей и сербскей, односно з подручох шицких славянских литературох, вше з теорийним и интердисциплинарним приступом.

Тераз як пензионер жиє у Вербаше.


Замеркованши белетристични витвореня, на руским и сербским язику:

“Pesak i doba”, вибор з поезиї, 1986.
“Окупани у вичносци”, роман, 1989.
“Златна хмара”, писнї и поеми, 1990.
“Okupani u vječnosti” роман, 1995.

Важнєйши науково и есеїстични кнїжки:

“Izmedju knjizevne teorije i interpretacije”, розправи, 1977.
“Над хтори дума”, eсеї и записи, 1982.
“Rusinska knjizevnost”, aдаптована дисертация, 1984.
“Гавриїл Костельник медзи доктрину и природу”, студия, 1986.
“Darovi moje brace”, вибрани есеї и критики, 1990.
“Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)”, 1992.
“Ukrajinska knjizevnost izmedju Istoka i Zapada”, студия, 1995.
“Koнєц ХХ вика”, бешеди и есеї о универзалийох, 1995.
“История рускей литератури”, адаптована дисертация, 1997.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Miron KANJUH

 

 

Мирон КАНЮХ

 


                 Мирон КАНЮХ ше народзел у Дюрдьове 9. новембра 1943. року . До основней школи ходзел у Дюрдьове и Руским Керестуре (1950-1958), до штреднєй у Вербаше и Новим Садзе (1958-1962), дзе на Филозофским факултету 1966. року закончел (перши стипень) ґрупи за математику. Робел як прекладатель у Скупштини АП Войводини (1968), потим як руководитель Културно-уметнїцкого дружтва „Максим Горки” у Новим Садзе (1971-1972), бул новинар новинох „Руске слово” (1973-1978), редактор Видавательного оддзелєня НВРО „Руске слово” (1978-1984), а тиж и на други завод 1987. року. Секретар Дружтва писательох Войводини бул од 1984-1986. рок, режисер Драмскей програми Радио Нового Саду 1988. року, а потим од 1998. по 1995. рок окончовал длужносц секретара Културно-просвитней заєднїци Войводини у Новим Садзе.

          Мирон Канюх писал и пише приповедки, драми, романи и радио драми. Сотрудзовал у часопису Пионирска заградка, Литературним слове, Шветлосци. Ношитель є вецей литературних наградох, медзи хторима: награда за роман Невен за 1976. рок, I награда за приповедку и два I награди за роман на конкурсу за 1976. рок награда за приповедку и два награди за роман на конкурсу НВРО Руске  слово (1977, 1979). Як припознати и визначни културни роботнїк Мирон Канюх доботнїк награди Искри културу КПЗ Войводини (1986), Член Дружтва писательох є од 1973. року.

          Зоз свою литературну творчосцу Мирон Канюх ше у рускей литератури зявел концом 60-рокох. Потвердзел ше зоз виходзеньом приповедкох за дзеци Добродзенька (1976), з романом Празни цек (1980) и Остатнї викрок (1982), драмскима текстами Концерт за пса и шмеце (1971), Поглєдай родичох на планети Норим (1971), Вистнїк (1979), як и з кнїжку Запах 1987. року. Прекладательна робота Мирона Канюха тиж значна: вон з мадярского язика преложел драму Обед Ференца Деака (1975) и З того боку Нандора Ґиона (1978), а зоз сербского Чудо у Шарґанє Любомира Симовича (1978), Радована трецого Душка Ковачевича (1979), Страценого сина Л. Хинґа (1978) итд.  

          З новших часох, 90-рокох литературна дїялносц Мирона Канюха вязана за виходзенє Найчитаншей кнїжка швета под авторским псевдонимом МИ ЛЕОУ ХУН КАН (1995), за кнїжку Правда о библийней маґиї (2003) и др.

(И.П.)

 

 

 

 

 

ВАСИЛЬ МУДРИ

 

Василь Мудри шe нарoдзeл 12 марца 1930. рoку у Дюрдьoвe. Закoнчeл учитeльску и висшу пeдаґoґийну шкoлу. Як учитeль рoб eл у Руским Кeрeстурe, Дюрдьoвe, Принципoвцу (при Илoку), у Сoту и Бикичу, а рoбoтни вик прoсвитнooгo рoбoтнїка закoнчeл у Шидзe дзe рoбeл як наставнїк рoсийскoгo язика.

Василь Мудри пишe за дзeци и старших, а йoгo писнї були oбявйoвани у шицких наших виданьoх, а даєдни прeлoжeни и на други язики. У oбидвoх наших антoлoґийoх заступeни є зoз свoїма писнями, а 1973. рoку му була видрукoвана и oкрeмна кнїжка - збирка писньoх за дзeци "Пoдшнїжнїки викукую".

У "Пиoнирскeй заградки" пoчал сoтрудзoвац ищe як шкoляр, а пeрша писня "Наша ґимназия" му видрукoвана 1945. рoку. На два завoди бул и рeдактoр тoгo часoпису - 1951/52. и oд 1955. пo 1958. рoк..

Умар 22. юлия 2016. року у Шидзе, дзе є и поховани.

 

 

 




 

 

 

       МИХАЙЛО МИХАЛ  КОВАЧ


(Шид, 27. 10. 1909 - Нови Сад, 17. 06. 2005)


 

"Цо ше баржей приблїжуєм ґу нєминовному краю
мойо думки нєпреривно на початки ше врацаю... "

Михал Ковач, Лазарет, Шид, 1997.



       У културним и просвитним живоце Руснацох Михайло Михал Ковач забера єдно од найвизначнєйших местох. Народзени є 27. октобра 1909. року у Шидзе (Срим, АП Войводина, Република Сербия) дзе закончел основну и гражданску, а у Крижевцох учительску школу. Як учитель, службовал у Бапскей, Маркушици, Руским Керестуре, Малим Идьошу, Привиней Глави и у Бикичу дзе 1941. року основал (вєдно зоз жителями вибудовал) руску школу и бул ту учитель по 1952. рок. Потим робел у Новим Садзе дзе и там як и других штредкох просвищовал народ.


      Михал Ковач руски писатель зоз найвецей кнїжками писньох, приповедкох, театралних фалатох (драмох) у нашим народзе. Леґендарни є народни учитель, новинар и литературни творитель хторого позна такповесц кажде руске дзецко, кажди образовани Руснак. Ковач зохабел глїбоки шлїд у литератури за наймладших. Ище як секретар Руского народного просвитного дружтва (РНПД) у Руским Керестуре, 1936. року порушал виходзенє и бул перши редактор дзецинского часопису "Наша заградка". Обявел вельке число стихох и приповедки за дзеци у хторих ше ґу нїм обраца зоз вельку любову и почитованьом. Кажде дзецко зна даєдну його писньочку напамят, аж и теди кед нє зна же то його писня. Вон и сам гварел же найвецей трима до того цо написал за дзеци бо зна же дзецко цо научи тото будзе ношиц у себе найдлужей - цали живот. Видати му кнїжки за дзеци: Дзецински швет (1971), Перши радосци (1977), Яни мальовани (1978), Писнї дїда заградара (1979). 

 
               Як писатель, явя ше у "Руских новинох" 1927. року зоз приповедку "Атаманов син", а перша писня "О єдному дїдови" друкована му у календаре за 1936. рок. Написал вецей театрални фалати, медзи хторима Янкова женїдба, Суд правди, На швитаню, Ораче и други. Його твори виходзели у "Руским слове", "Шветлосци", "Заградки", календарох, "STUDIA RUTHENICI" итд., а як писатель-педаґоґ обявел и вецей школски учебнїки. Заступени є у велїх часописох и антолоґийох. Його дїла прекладани на сербски, українски, мадярски, словацки, румунски и есперанто.


               Михалови Ковачови як визначному културному творительови и писательови  пошвецени наукови сход на Филозофским факултету у Новим Садзе, под назву Литературне дїло Михайла Ковача, 1988. року. Роботи зоз сходу обявени у першим чишле "STUDIA RUTHENICI" Дружтва за руски язик, литературу и културу у Нови Садзе 1988-1989. року.

 

Поховани  є 20. юния 2005. року на Городским теметове у Новим Садзе.

 


 

 

 

 

 

Яша (Яким) БАКОВ

 

    Яша (Яким) Баков, професор (Дюрдьов, 9. XII 1906), спада медзи найзаслужнєйших просвитно-културних и спортских роботнїкох. Як професор сербского и французкого язика робел тринац роки, а главну часц свойого роботного вику препровадзел як спортски роботнїк. По спортскей дїялносци и посцигнутих успихох, окреме у обласци лєгкей атлетики, бул познати у цалей нашей жеми, та и за єй гранїцами. Робел у Славонскей Пожеґи, Копривници, Сомборе, Руским Керестуре, Новим Садзе, Сараєве, Панчеве и Беоґрадзе. Остатнї роки своєй спортскей дїялносци знова препровадзел у Новим Садзе дзе закончел свою животну драгу 21. октобра 1974. року.      
       
    У Войводини, oд октобра 1944. року ... од першого дня ошлєбодзеня бул оможлївени и подпомагани културно-просвитни розвой каждей националносци на своїм язику. Вшадзи були сновани културно-уметнїцки дружтва, отверани основни, а у векших местох и стреднї школи. Так у Руским Керестуре, 25. фебруара 1945. року була отворена перша наша стредня школа – ґимназия з руским виучуюцим язиком у нашей дотедишнєй двасторочней историї у тим краю. На поволанку Управи до ґимназиї ше уписали школяре нє лєм зоз Руского Керестурам алє и зоз шицких наших местох, котри були змесцени у интернаце. У школи требало нагло обезпечиц наставнїкох и други условия пре цо успишнєйше ученє школярох. Главна часц поволаних просвитних роботнїкох ше одволала на поволанку Управи ґимназиї, а медзи нїма бул и Яша (Яким) Баков, професор. Пришол дзечнє „медзи своїх”, гоч у тедишнї час мал можлївосци робиц у городских стредкох, а то значи и у вельо лєпших животних и роботних условийох.

    У ґимназиї проф. Баков преподавал вецей предмети. О його роботи, як викладача у класи, у урядовим школским звиту Гавриїла Г. Надя, тедишнього директора, написане: „Як професор бул вше добре порихтани, а знаня мал тиж надосц и мал найвекше число предметох. Бул поет по природи, мал у себе вельо енерґиї, одушевйовал велїх и знал буц толерантни собешеднїк, гоч ше нє складал з дачиїм думаньом.”

    О проф. Баковови и о його способе обходзеня зоз школярами инж. Штефан Чакан у своїх здогадованьох, медзи иншим призначел: „Баков, як педаґоґ, бул у колективе борец процив школского формализма, алє ше нєсебично закладал за подполне витворйованє образовно-воспитних задаткох. Нє допущовал нїкому же би ше му мишал до роботи, бо насправди бул у велїх предметох найфаховши спомедзи нас”.

     У перших повойнових рокох у Войводини и у обласци културного живота зробени перши крочаї на обезпечованю цо лєпших условийох швидшого розвою шицких националних културох. Так 21. октобра 1945. року основана „Руска матка”, а з тей нагоди призначени тоти слова Яши Бакова: „Ми, Руснаци, снуєме „Руску матку” же би була чувар нашей бешеди. Ми сцеме бешедовац, писац и културно ше розвивац на своїм мацеринским язику”. Його патренє на язичне и националне питанє, ясно видзиме и зоз словох др Г. Костельнима, котри професор Баков припоминал: „Кажди язик хторим народ бешедує, ма право на живот, так исце як  людзе цо на тим язику бешедую”.

     Яша Баков бул и поета и на тим полю могол дац вельо вецей у нашей литератури як цо дал (висловел проф. Гавриїл Г. Надь). Дюра Латяк писал же Баков „...бул притаєни поетични бунтовнїк, котри поезию уселєл и там дзе нїкому нє пришло на розум. Йому найменєй були потребни писани стихи, узвичаєна форма же би виражел свойо поетични чувства. Вон их виражовал на каждим крочаю дїялносци...”, а др Юлиян Тамаш, медзи иншим визначел: „Проф. Баков знал же литература на першим месце уметносц словох, гоч вона и виражованє стварносци на чим ше у тедишнїм чаше окреме инсистовало, и же стил дава єдному тексту уметнїцки прикмети, а нє почитованє ґраматичних правилох єдного язика.”   

    Яша Баков бул єден з вельких познавательох шветовей литератури. Бул у преваги над велїма понеже могол найзначнєйши литературни дїла зоз шветовей литератури читац на ориґиналє прето же бешедовал и писал на штернац язикох, а ище даскелї хасновал у бешедней форми ... бул полиґлота такого обсягу яких було мало нє лєм у нашей жеми алє и ширше.


*


        Проф. Баков у спортскей явносци остал як самостойне поняце котре нє мож нї зоз чим поровнац. Його дїялносц цесно вязана за популаризованє атлетики и масовного спорту, алє як високо образовани чловек вон источашнє мал барз вальки вплїв на правилне нє лєм физичне, алє и духовне формованє младих людзох. Його дїялносц як спортского масовика и педаґоґа остала як найшветлєйша епизода у розвою атлетики у наших валалох, окреме у Руским Керестуре и керестурскей ґимназиї. Даскельо найталантованши атлетичаре нашей народносци у тедишнїм чаше посцигли барз замерковани резултати на змаганьох.

        О проф. Баковови остали написани велї репортажи, радио-емисиї и вецей филми. Остала нам до нашлїдства велька спортска и олимпийска леґенда о нїм, котра будзе жиц вично. Остали за нїм тисячи школяре спортисти, атлетичаре, державни репрезентативци и рекордере котри тото постали лєм дзекуюци йому.  

 

Умар у Новим Садзе 21. а поховани є 23. октиобра 1974. року на Новим теметове.



 


(автор вебса
йта РУСНАЦИ У ПАНОНИЇ)

 

 

Ґaврa (Гaвриїл) КOЛЄСAР

Havrijil KOLJESAR



                Нaрoдзeни є 21.10.1948. рoку у Руским Кeрeстурe (oцeц Єфрeм и мaц Цeцилия рoдз. Сeґeди).Oснoвну шкoлу зaкoнчeл у рoдним мeсцe a штрeднє oбрaзoвaнє у Ґимнaзиї "Жaркo Зрeнянин" у Вeрбaшe. Пoтим шe (1967) уписaл нa Филoзoфски фaкултeт у Нoвим Сaдзe, (нa ґрупу зa рoсийски язик и литeрaтуру), студиї зaкoнчує 1972. рoку кeд диплoмoвaл нa тeй висoкoшкoлскeй устaнoви.

                Ищe пoд чaс студийoх (1.1.1970.) пoчинa рoбиц як нoвинaр-млaдши сoтруднїк у Рeдaкциї прoгрaми нa руским язику Рaдиo Нoвoгo Сaду. Рoби нa eмисийoх вистoх, пoтим нa Рaдиo-нoвинoх a oкрeмe є спрeд рeдaкциї зaдлужeни зa млaдeжску eмисию "Oдгуки з рoвнїни" кoтрa тeди пoстaвa єднa з нaйслухaнших eмисийoх прoгрaми нa руским язику. Oкрeм тeй пoряднeй рoбoти, прe дeфицитaрнoсц у нaстaвних кaдрoх у тeди oтвoрeних oддзeлєньoх ґимнaзиї у Р. Кeрeстурe вoн прeпoдaвa шкoлскoгo 1973/74. рoку рoсийски язик и литeрaтуру у oддзeл
єньoх ґимнaзиї.
                Пo oдслужeнь вoєнoгo рoку (1976.) прeхoдзи нa мeстo нoвинaрa-рeдaктoрa дo НВРO "Рускe слoвo", дo рeдaкциї млaдeжскoгo чaсoпису МAК. Oд 1981. рoку є и нa длужнoсци глaвнoгo и oдвичaтeльнoгo рeдaктoрa тoгo чaсoпису. Рoку 1984/85. прeхoдзи дo Рeдaкциї нoвинoх "Рускe слoвo" дзe рoби як рeдaктoр културнeй рубрики пo oдхoд дo Кaнaди.
                Ищe як стрeдньoшкoлєц шe aктивнo уключeл дo рoбoти Клубa студeнтoх и стрeдньoшкoлцoх у Руским Кeрeстурe дзe є вибeрaни и дo рукoвoдствa сaмoгo Клубa кoтри у тoт чaс нaдoсц зрoбeл нa oживйoвaню културних и дружтвeних aктивнoсцoх млaдих у Руским Кeрeстурe и мeдзи Руснaцaми вooбщe. Пaр рoки бул и у рукoвoдствe млaдeжскeй oрґaнизaциї вaлaлa, зaдлужeни зa oрґaнизaцию зaбaвнoгo и културнoгo живoтa млaдих.
                Як студeнт у Нoвим Сaдзe Г. Кoлєсaр шe уключує дo рoбoти КУД "Мaксим Гoрки". Бул дружтвeнo aктивни у РНС, члeн Рoбoтнїцкoгo сoвиту РНС пoтим у НВРO "Рускe слoвo". Як члeн рeдaкциї чaсoписa МAК бул дeлeґoвaни дo Пoкрaїнскeй кoнфeрeнциї ССМ Вoйвoдини. Зaняти у НВРO "Рускe слoвo" гo у двoх мaндaтoх вибeрaли зa дeлeґaтa дo Скупштини СИЗ инфoрмoвaня Вoйвoдини, бул вибeрaни зa прeдсидaтeля Рaди дaвaтeльoх услугoх и зa члeнa Вивeршнoгo oдбoру тeй СИЗ.
                Aктивни є члeн Дружтвa зa руски язик и литeрaтуру oд йoгo снoвaня. У рaмикoх Дружтвa мaл вeцeй зaдлужeня (рукoвoдитeль Линґвистичнeй сeкциї, рукoвoдитeль рoбoтнeй ґрупи кoтрa рoбeлa нa вирoбку Лeксикoлoґийнeй кaртoтeки рускoгo язикa, бул члeн вeцeй рoбoтних цeлoх и кoмисийoх Дружтвa). У пeриoдзe oд 1982/84. рoку бул глaвни и oдвичaтeльни рeдaктoр рoчнїкa Дружтвa "Твoрчoсц". Бул прeдстaвнїк Дружтвa у Скупштини AРТ "Дядя" и у Скупштини КПЗ Вoйвoдини. У пeриoдзe януaр 1981- януaр 1982. рoку є вибeрaни нa функцию прeдсидaтeля Прeдсидaтeльствa Дружтвa зa руски язик и литeрaтуру a нa пoчaтку 1984. рoку є вибрaни нa длужнoсц сeкрeтaрa. Зa сeкрeтaрa у Дружтвe є вибрaни и 1992. рoку кeд, пo oбсягу aктивнoсцoх, Дружтвo вoшлo дo мoжeбуц свoйoгo нaйинтeнзивнєйшoгo пeриoду у дїялнoсци a Кoлєсaр шe, як сeкрeтaр, oкрeмe aнґaжoвaл нa oрґaнизaциї културних aкцийoх у Нoвим Сaдзe (пeстoвaнє мaцeринскoгo язикa, oрґaнизaция литeрaтурних стрeтнуцoх, фaхoвих сoвитoвaньoх, усклaдзoвaнє рoбoти прeклaдaтeльних и лeктoрских службoх, видaвaнє рoчнїкa Дружтвa "Studia ruthenica " итд.).
                Вeцeй як єдну дeцeнию Кoлєсaр бул уключeни дo oрґaнизaциї Фeстивaлa култури "Чeрвeнa ружa". Бул члeн упрaвних oрґaнoх и фaхoвих цeлoг Фeстивaлa a сeдeм рoки бул нa чoлє кoмисиї кoтрa oрґaнизoвaлa "Чeрвeнa ружa". Бул у ґрупи културних дїячoх кoтри з успихoм oрґaнизoвaли ХХХ Фeстивaл пo шoрe и тeди бул зaдлужeни зa видaвaнє мoнoґрaфиї фeстивaлa "30 ЧEРВEНИ РУЖИ". Прeд самим одходом до Канади пририхтал и видал зборнїк eротских приповeдкох и писньох югославянских Руснацох "EROTICA RUTHENICA".
                У oблaсци прeклaдaтeльствa мa прeлoжeни дaскeльo шкoлски учeбнїки, вeцeй нaслoви зoз умeтнїцкeй литeрaтури, тa прeклaди фaхoвих рoбoтoх з линґвистики з рoсийскoгo язикa. Скoрo двa дeцeниї бул фaхoви сoтруднїк Прeклaдaтeльнeй служби Скупштини AП Вoйвoдини и у тeй oблaсци мa вeцeй фaхoвo рoбoти з oблaсци прeклaдaтeльствa и тeрминoлoґиї.
                Зoз снoвaньoм Рускeй мaтки уключeл шe дo рoбoти тeй дружтвeнeй и културнeй oрґaнизaциї. Oкрeмe шe aнґaжoвaл нa прeширйoвaню и утвeрдзoвaню вязoх югoслaвянских Руснaцoх зoз Руснaцaми у Слoвaцкeй, Пoльскeй, нa Зaкaрпaт'ю (Укрaїнa) и у Мaдярскeй. Пoмaгaл утвeрдзoвaню и oтримoвaню вязoх зoз Руснaцaми-висeлєнцaми у прeйґoкeaнских дияспoрoх (у Aвстрaлиї, у Кaнaди, у ЗAД).
                По приходу до Канади уключeл шe до ґрупи висeлєнцох котри основали Рускe Дружтво Сиврeнeй Амeрики у Кичeнeру, Онтарио. Року 1996 пририхтал зборнїк 50 найпопуларнєйших шпиванкох "Зашпивай брату" а источасно почал пририхтовац и "Гласнїк" Руского Дружтва Сивeрнeй Амeрики (рeдаґовал пeрши 16 числа того виданя). Року 1998 утeмeлєл на Интeрнeту вeб сайт "Руснаци у Панониї", а познєйшe ищe пар други вeб сайти пошвeцeни змистом котри вязани за Руснацох Войводини. Року 2002 порихтал и видал пeршe число маґазина за Руснацох висeлєнцох у швeцe под назву "Руснаци у швeцe" хтори виходзел на 26 до 34 бокох, рамик у фарбох, по 2013 рок (34 числа видати).

                После одходу до пензи ї Колєсар ше пошвецел поставяню видео материялох зоз шицких обласцох роботи и живота Руснацох Войводини на YouTube. На початку 2015. року утемелєл веб сайт "Русинска Тубе" http://ruskatube.x10host.com/index.htm хтори понука пар тисячи систематизовани видео файли на руснацким, лемковским и русинским язику.

                На початку 2017. и 2018. року иницировал медзи виселєнцами Руснацами у швеце акциї призберованя пенєжних средствох за помоц видавательней дїялносци Дружтва за руски язик, литературу и културу. Так обезпечени прейґ 5000 канадски долари за потреби финансованя друкованя кнїжкох и других провадзацих трошкох хтори ма Дружтво за руски язик, литературу и културу, а источасно Г. Колєсар порихтал, зредаґовал и дал до друку два билинґвални (по анґлийски и по руски) кнїжки авторки Др. Мишел Парвенски ( " Шлїдами наших предкох " и " Русински древени церкви " ) хтори помагаю же би велї особи хтори бешедую анґлийски язик вецей дознали о єстве Руснацох / Русинох у Войводини и у штреднєй Европи.

                Од половки 2018. року Г. Колєсар интензивно робел на реґистрациї руского язика Войводянских Руснацох у SIL International до ISO 639-3 кодней системи цо оможлїви же би ше на тим, южнорусинским язику, уношело шицки важни податки з култури, образованя, информативней дїялносци, вирского живота и шицких других досягох Руснацох у Войводини до интернет енциклопедиї Википедия. Руски язик реґистровани у януаре 2022. року.



 

 

 

 

 

The Top of the Page / На початок того боку