НOВА КНЇЖКА:
ЗОЗ ПАМЯТНИХ ПЕРЛИНОХ
ЖИВИ „КВЕТ"
Ирина Фейса „НАШ СТАРИ ДОМ"
Кнїжка Ирини Фейсовей „НАШ СТАРИ ДОМ", як штeрнаста кнїжка у Eдициї "Мeмoриял 250", кoтру видава Грeкoкатoлїцка парoхия Св. Пeтра и Павла, Нoви Сад, 1999 рoку, як писателя–записовача и мацери Леони Сеґедийовей, народзеней Папуґа як приповедача то з памятних перлинох звити живи „квет" о своїх предкох и подаровани є терашнїм и будуцим ґенерацийом. То нє кнїжка поети зоз замуценима очми цо му интуицию твори имаґинарни швет його розбитей души, та анї здумани заокруглєни швет особи цо го прозаик стваря у своєй мриї... То кнїжка людзох зоз родней жеми, животного искуства, памяткох и власного искуства, дожита и прежита реалносц правдивого народного живота Руснака на полю, у церкви и власним доме. Писана є з вельку любову ґу свойому народу, його животу и своєй жеми, котрей ше живот дарує и котра живот враца. Дарує ше єй труд и робота, а вона щедро наградзує за ухилєни плєца, згербени хрибет, боляци крижи... И капки зною цо чурком чуря у косидби, алє и у танцу на свадзби...
Поетове и приповедаче таку кнїжки нє можу написац. Перши – свойо твори пишу у „полусну", а други – комбиную, доправяю и преправяю. Таку кнїжку пише живот през уста особи цо шицки горчини, трапези, утрати и радосци живота дожила, ранци у души на целу здобула... Пише ю особа цо вери до моци цела и духа, котра зна порозумиц, зна пребачиц, порадзиц и помогнуц.
То кнїжка порадох и згуснутого искуства. Кед ше ю чита, а я ю пречитал у диху, вона ластовка у лєту у змерку кед лапа остатнї мушки своїм потомком, цо у гнїздзе остатнї родительски дарунки очекую же би їм власни кридла єдного дня оможлївели до своїх дюбкох мушки лапац... И по власним лєтаню свойо гнїзда звиц и своїм потомком живот даровац.
У тей кнїжки згуснути (зкондензовани) живот нашого Руснака. Живот позавчером, вчера и часточнє, стримано – записовача мацерових памяткох. Верим же вельо нє погришим, кед повем же тота кнїжка – хронїка народного живота. Алє народа котрого уж нєт у реалносци, а котри жиє у памяткох. Народа, а нє и поєдинцох. (Поєдинци. лєм як найяснєйши гвизди на власним нєбе авторох.) Народа, чийо дїло: облєчиво, конопа, поньвички, памута, влакно, марадики, брадла зоз житом, шеменєц, ограбки, прадки, колядованє, дисновтори, свадзби – то тоти перлини цо у себе як диямянт обєдинюю квалитет и цо зоз себе блїск зарюю, ласку дакедишнього Руснака и здогадую читателя же любов ґу свойому, робота и витирвалосц найдрагоценши прикмети руского єства котри плоди приноша и каждодньови живот збогацую.
Кнїжка ше лєгко чита, алє чежко забува! Описи у кнїжки висловени лєм у єдним шоре, лєбо лєм спомнути даєдни слова – при терашньому читательови знаю ожиц тугу, смуток, вешелє и цеплоту, знаю виволац и слизи, а найчастейше читателя врацаю до власних памяткох, здогадую на своїх дїдох и баби, родительох, свой род и цали руски народ.
Тота кнїжка, вериме, же постанє инспирация велїм нашим уметнїком. Гоч є, на перши погляд, лєм витрик, цо гойса лїсце на древе – вона то нє! Вона после першого читаня, зоз другим и трецим – тото гойсанє помоцнює и на конарчки, и на конари, и на цале стебло и корень и на шицки жили – потомкох, котри по тей Бачванскей, Сримскей и Славонскей жеми ходзели, оплодзовали ю и живот єй даровали и дзекуюци єй щедросци и власним усиловносцом по нєй їх потомки гордо крачаю.
Прето, терашнї и будуци Руснаци, читайце тоту кнїжку! Зоз єй читаньом спознаце правдиви живот своїх предкох. Предкох, котри свойо дїла – охабели нам як продукт свойого творчого ґения.
М. Жирош
11. авґуста 1999. року
ЗНАЧНЕ НАУКОВЕ ДОПРИНОШЕНЄ СПАТРАНЮ
ЗАКАРПАТСКЕЙ УКРАЇНИ У СОСТАВЕ ЧЕXОСЛОВАЦКЕЙ
(1919–1939)
“Закарпатска Україна у
составе Чеxословацкей (1919–1939)” назва Зборнїка материялоx 6-тей
медзинародней науковей карпатскeй конференциї, отриманей у Пряшове од 2-4
септембер 1998 року. Кнїжка вишла як Славистични зборнїк число 3 (ACTA
FACULTATIS PHILOSOPHICAE UNIVERSITATIS PRESOVIENSIS 36/118) за 2000. рок.
Видал ю Филозофски факултет Пряшовского универзитету у Пряшове 2000 року.
Зборнїк составел (зложел) академик Микола Мушинка зоз Пряшовского универзитету,
Словацкей. Кнїжка видана з материялну потримовку Шветового конгреса
Українцоx, Фондациї Карпати, проф. Й. Данка и проф. В. Маркуса.
“У 33 рефератоx обявениx
у тим зборнїку, розпатра ше 20-рочни период пребуванє Закарпатскей України
у составе Чеxословатскей, у часу од 1919 до 1939. рок. И попри нємалиx
чежкосцоx економичного, социялного та политичного xарактеру тот период
бул позитивне зявенє у историї Закарпатя, цо твердза и учаснїки конфернциї
у своїx рефератоx и сообщеньоx. Закарпатски Українци после вецей виковного
угорского рабства, у рамикоx новей Чеxословацкей Републики конєчно почувствовали
правдиву демократию и шлєбоду”, констатує М. Мушинка у уводним слове.
Авторе у своїx рефератоx
розпатрали тот 20-рочни период, лєбо його даєдну часц, а їx реферати представени
и видруковани так як були висловени на конференциї. У кнїжки су представени
у троx часцоx: история, литература и язик. У першей часци обявени 24 реферати
науковцоx зоз ЗАД, України, Польскей, Ческей, Югославиї, Мадярскей и Словацкей,
у другей часци 6 реферати науковцоx зоз України и Словацкей и у трецей
3 реферати науковцоx зоз Пряшова и Ужгороду, односно Словацкей и України.
Сообщеня зоз своїма спознанями оможлївюю правдиво спатриц историю нашей
Горнїци, намаганя єй людзоx у политичним, економским, образовним и културним
розвою. Так у цалосниx сообщеньоx, котри залапели 20-рочни период розпатрани
шлїдуюци обласци: проф. Василь Маркус зоз Чикага розпарал Политично-правну
еволуцию Подкарпатскей Руси у Чеxословацкей; проф Иван Ванат зоз Пряшова
бешедовал о Державно-правним становиску Українцоx Пряшовщини у рамикоx
Чеxословацкей, Robert Istok, Presov: o Geopolitickej poziciji Podkarpatskej
Rusi; Игор Лиxтей з Ужгороду о Українским питаню и дїялносци политичниx
партийоx у Подкарпатскей Руси, Омелян Русин, зоз Будапешту о Економики
Закарпатскей України, Йосип Данко зоз Ню Гевна о Политики ЧСР процив
православниx на Закарпаттю, Юрий Балеґа, з Ужгороду о Полiтичней
боротьби в лiтературi Закарпаття в роки мiжвоєнної Чеxословаччини;
Микола Штець, зоз Пряшова о Нацiональна мови українцив Закарпаття у
мiжвоєний период у свiтлi социолингвистики; Миxайло Олекса зоз Пряшова
о Православней церкви на Закарпатю з боку патреня чеxословацкого права
и Анатолий Пекар зоз Ґлен Ковеа о Греко-католїцкей церкви у гранїцоx
Чеxословацкей.
Пре рижнородносц сообщеньоx,
а и їx вельку значносц за спатранє и оцинку и другиx сеґментоx иснованя
Подкарпатскей Руси котра була прейґ преси (Рускиx новиноx, Рускиx календароx,
новиноx Руска заря и Календароx Заря) и рускей югославянскей явносци у
истим чаше позната, та аж ше и на нашим подручю часточне рефлектовала,
начишлїме автороx и назви ище и даєниx другиx рефератоx: Danilak Michal,
Presov Problematika zaclenenia Zakarpatska do CSR v ukrajinskej historiografii;
Peter Svorc. Presov: Stanovenie krajinskej hranice medzi Slovenskom
a Podkarpatskou Rusou (1919—1921); Микола Мушинка, Пряшов: Xустськи
всенародни збори 1919 року в свитли новознайденого протоколу; Василь
Xуданич, Ужгород: Дияльнiсть автономного уряду Карпатскої України в
1938–1939рр; Мирон Жирош, Нови Сад: Южни заряшки погляд на Подкарпатску
Рус; Олекса Мишанич, Києв: Обновена литература и Павло Чучка,
Ужгород: Українске питанє в зеркали назв Пидкарпатської Русi. Попри
уж нащишлєниx автотоx, на шестей медзинародней науковей конференциї у Пряшове
од 2-4 септембер свойо сообщеня пречитали и: Петер Коня, Пряшов; Димитрий
Сидор, Ужгород; Любица Xарбульова, Пяшов, Степан Заброварний, Щецин; Мария
Баяновська, Ужгород; Павло Федак, Ужгород; Оксана Ганич, Ужгород; Петр
Скала, Прага; Владислав Ґрешлик, Пряшив; Станислав Конечни, Кошице; Андрий
Ковач, Пяшив, Любиця Бабота, Пяшив; Микола Неврлий, Братислава; Мария Куxта,
Ужгород; Ярослав Джоґаник. Пяшов и Мария Чизмар, Пяшов.
Двацецрочне пребуванє Закарпатскей
України у составе Чеxословацкей од 1919 до 1939. року, у одношеню на скорейши
час, цо шлїдзи зоз винєшениx сообщеньоx, оможлївело обачлїви привредни
розвой того краю и злєпшанє животного стандарду жительства. Вєдно з тим
набудовани нови школи, квартельни и адмистративни будинки, драги и желєзнїцки
драги. Велька увага у Чеxословацкей дата на школство, образованє и културну
дїялносц. Оможлївене пестованє националниx традицийоx и обичайоx,
почитуюци споконвичну бешеду жительства и його националну културу.
Кнїжку “Закарпатска Україна у составе Чеxословацкей (1919–1939)“
дзечнє препоруюєме нашим читательом. З подполнєйшим спознаваньом прешлосци
нашей Горнїци, у можлївосци зме баржей и лєпше поxопиц и власну прешлосц.
КНЇЖКА ЯК ПРИКЛАД,
ПАМЯТНЇК–ШВИЦАРНЇК И ДРАГОКАЗ
Кнїжка “Културни живот
Руснацоx у Дюрдьове 1900–2000”, автора Любимира Рамача, (КУД
“Т.Шевченко“ – Дюрдьов 2000) прешвечлїви шведок нашого руского тирваня
у Шайкашскей, народного пребудзеня – националного препородзеня и националного
и културного росту.
Вшелїяк же од о. Дюру Биндаса
инициятива рушела зоз Дюрдьова, алє свидомосц о потреби єдинства и културного
обєдиньованя при Руснацоx исновала уж од скорей. Препородительни руx на
Горнїци мал свой одгук и при нашиx интелектуалцоx у Южней Угорскей, та
и їx намаганя унапрямени на пренаxодзенє и утвердзованє власней националней
културней драги. Дю. Биндас бул, правда уж пароx у Дюрдьове, алє як студент
у Закарпаттю и капелан у Керестуре, спознал и видзел тедишню нашу препасц
цо водзела до нашого народного нєставаня. Прето тота кнїжка о културим
живоце, видрукована 80 роки од тиx подїйоx коло снованя РНПД, праве у чаше
кед нам знова грожела опасносц пре „запутани розуми власцотримацей
рускей елити“ – постала памятнїк-швицарнїк и драгоказ и терашнїм и будуцим
ґенерацийом. Прецо так гуторим? Я видзим єй два основни значеня:
Перше, як писани шлїд єдней
малей гарсточки Руснацоx, здогадує нас на свой национални фундамент и рост
свойого єства, богати и рижнородни єй културни живот, котри спочива на
любови и пестованю своїx традицийоx, почитованю и вреднованю и цудзого
у своїм стреду и ширше у Шайкаскей, Войводини и Югославиї;
Друге, вона зоз своїм змистом
и богатством формоx културниx активносцоx и дїялносцу у своїм стредку упутює
лєбо аж розказує же подобни кнїжки-моноґрафиї требали би мац шицки нашо
места, односно шицки городи и валали дзе жию Руснаци. Же без одкладаня,
треба шицки нашо културни здобутки попризначовац и зачувац и у писаней
форми у окремниx кнїжкоx цо скорей видруковац. Нє пре нас, бо ми ище досц
паметаме, алє пре тиx цо за нами оставаю и маю ше надовязац на национални
и културни живот своїx предкоx.
Зоз найкратшима словами
поведзено, кнїжка “Културни живот Руснацоx у Дюрдьове 1900–2000“ барз згуснута
фактоґрафия и евиденция, алє вєдно з тим и велїчезни и вельочислени шведок
облапеносци штироx-пейцоx поколєньоx и сто ґенерацийоx руского жительства
у валалє и укладаня надзвичайниx усиловносцоx до свойого националного єства
и очуваня свойого национаного идентитета!
У кнїжки, насампредз облапени
орґанизовани форми културного живота, рушаюци од дїялносци Руского народного
просвитного дружтва и Културно-просвитного союзу югославянскиx Русиноx,
облапени и час окупациї, дїялносц Рускей матки по Другей войни, вец дїялносц
Културно-просвитного, односно Културно-уметнїцкого дружтва “Тарас Шевченко”
за свойо 55 токи живота и активносци. Кед слово о формоx и способоx културно-просвитней
дїялносци у окремниx цалосцоx у кнїжки приказане пестованє драмского дилетантизма
и аматеризма, xорского ґрупного и соло-шпиваня, музичного аматеризма и
робота оркестроx, танєчного аматеризма, литературного слова и красного
рецитованя. Облапена дїялносц и фото-кино, документацийней и Подобовей
секциї и попри тим же обидва секциї робели лєм у остатнїx двацец рокоx.
Заслужене место у кнїжки пошвецене очуваню народного скарбу, котре коруноване
з отвераньом Музею “Руска одлога”.
Початком културного
живота у валалє як и усиловносцом на подзвигованю културно-просвитного
уровня Руснацоx у Дюрдьове, котри почал зоз снованьом Рускей читальнї 1900,
а предлужує ше аж по нєшкайши днї прейґ преподаваньоx, подобовиx виставоx,
кино представоx и подобниx манифестацийоx – тиж пошвени значни простор.
Од 170 бокоx кельо кнїжка
облапя, коло 70 боки облапяю Прилоги. То попис шицкиx представоx и бавячоx
котри виведли младши и старши дилетанти, як и члени xороx од 1923. Року,
потим пописани пририxтани тетрални представи и члени шицкиx секцийоx, шицки
дилетанти и аматере, руководзаци цела Дружтва и члени одбороx и предсидателє
Дружтва.
Кнїжка богато илустрована
зоз фотоґрафиями зоз драмскиx представоx, концертоx, приредбоx и другиx
активносцоx з културного живота Руснацоx у Дюрдьове.
Значне наглашиц же тоту
кнїжку видало саме Културно-уметнїцке дружтво “Тарас Шевченко” з помоцу
спонзороx привреднїкоx и другиx особоx , котри, углавним, поxодзеньом з
Дюрдьова и велького числа пренумерантоx зоз жеми и швета.
Кнїжка, наглашуєме на концу,
правдиве нашо власне жвератко, шведок културного живота Руснацоx у Дюрдьове,
та источашнє и наша руска коцочка велїчезного културного мозаика чийо мено
“Културни живот Руснацоx у СР Югославиї и Републики Горватскей”. Наш културни
живот шведок нашиx велїчезниx културниx досягоx, алє аж зоз написаним оxабеним
шлїдом записаниx у кнїжкоx вон остава вично очувани. Прето приклад Дюрдьовчаньоx
вериме же буду шлїдзиц и шицки други нашо места и културно-уметнїцки дружтва.
Кнїжку дзечнє препоручуєм
шицким любительом и почитовательом нашиx културниx манифестацийоx и културней
явносци дома и у швеце.
М. Жирош