Make your own free website on Tripod.com


Мр Гeлeна МEДЄШИ


ОД БАЧВАНЬСКО-РУСКЕЙ БЕШЕДИ
ПО РУСКИ ЛИТЕРА
ТУРНИ ЯЗИК

 


(Огляднуце на Ґраматику бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника
и Ґраматику руского язика др Юлияна Рамача)

 

    

        1. Монументални историйни памятнїк язику, Ґраматика бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника, як на кнїжки пише - професора у Львове (видатель и властитель РНПД Р. Керестур, друковала Српска манастирска штампарија у Сремским Карловцима  1923. року) и нєшка, после 82 рокох од виходзеня, шведочи же лєм особна мотивация власного прешвеченя хтора истей резонанциї у найширшим кругу ученого швета рижних прешвеченьох и опредзелєньох ма найлєпши преференциї буц удатна и прилапена, односно победзиц и остац тирваци здобуток нашого жица и найподполнєйше витворенє нашого жемского посланя.

        З Костельникову руку зарисовани язични модалитети – веренє до logosu, моци слова, свидомосци о нєпреценлївей вредносци знаня и одкриваня наукових правдох, з прешвеченьом же думки порушую шерцо на вельки подняца и же просвищена свидомосц оплеменює чловека, та же "спредз мушиме научиц ґраматику тей бешеди хтору найлєпше знаме. А така бешеда тота, зос хтору ше од дзециньства послугуєме, - мацериньска бешеда." – давали моц и плеяди його нашлїдовательох. Прето ше, озда, анї нєшка нє боїме и нє унїмаме основоположнїка нашей писменосци поволац медзи нас живих за шведка най пресудзи и потвердзи же зме ше нє запущели и же зме Богу на славу и шицким нам на "ползу" добри дїла, по його шлїдох, робели и унапредзовали.

        2. Уж перше поровнанє самих назвох тих двох значних творох – Ґраматики бачваньско-рускей бешеди и Ґраматики руского язика  було би достаточна основа за фундаменталне социолинґвистичне виглєдованє на релациї бачваньско-руска бешеда – руски язик, з окремним акцентованьом на трансформованє и "дзвиганє" бачваньско-рускей бешеди на уровень руского литературного (нормованого, стандардного) язика, алє ше на тот завод затримаме лєм у ровнї дисциплини о нукашнєй структури язика.

        2.1. Напевно же Костельник, скоро сто роки после Вука Kaраджича (1818), знал за дистинкцию народни язик – литературни язик, а як европски ориєнтованому филолоґови хтори "у Ґалициї студирал компаративну славистичну филолоґию" нє могли остац нєпознати Якобсоново (1920) бинарни опозициї и дистинктивни означеня и Сосирово (1916) теорийни аксиоми на хторих заснована сруктуралистична метода як цо langue – parol, т.є.  бешеда – язик, а заш лєм медзи тоти два концептуално-терминолоґийни парадиґми положел знак єднакосци [Ґраматика то наука о бешеди (язику). Бешеда (язик) то средство, зос хторим ше єден чловек може спорозумиц з другима людзми.]. (К., б. 6)

        За Костельника бачваньско-руска бешеда диялект (Ґраматика диялекту, хтори так далєко од од кнїжковей бешеди, як наша бачваньско-руска бешеда... ) хтори вон зоз нормованьом жада дзвигнуц на уровень стандардного язика, т.є. отвориц драгу до  кнїжкового руско-україньского язика, як тиж до сербского чито горватского язика. (К., б. 4), дзе остава нє до конца ясне цо Костельник подрозумйовал под кнїжковим/кнїжовним  руско-українским язиком, понеже значенє його терминох як цо руско-українски язик, українско-руски, староукраїнски, староруски, руска бешеда коло Прешова, українски язик, литературни українски, велько-українски, малоруски, та по литературни диалект (!) барз чежко розгранїчиц, а ище чежше науково потолковац. Додац треба, тиж, же Костельник термин язичиє (литературни язик Угорскей Руси) нїґдзе нє спомина, як анї прикметнїк од етнонима Руснак, хтори би аналоґно требал глашиц – руснацки. (Пор. нєдошлїдносци Руски Керестур/Надь Керстур/Бачкерестур, Русинска улїца у Керестуре а биваю у нєй Руснаци и Русини – русински: 1. стара назва за етноним и з нього виведзени прикметнїк; 2. назва етнїчней заєднїци у Словацкей, Польскей, України, Мадярскей и Румуниї и з нєй виведзени прикметнїк).

        Костельникови ше нормовац бачваньско-руску бешеду и поставиц ю на уровень стандардизованого язика, вшелїяк, на добробут народу удало, так же його познєйши нашлїдователє – у першим шоре Гавриїл Надь, Микола Кочиш, та Мария и Евґений Чакан, Микола Скубан, Яша Баков, др Михайло Фейса и велї други цо на рижни способи, на Костельникових основних постулатох дали творче доприношенє нормованю нашого язика, рушали нє вецей од диялекту, алє од стандардного язика. Др Рамач – тиж так, алє його задача прето нє була анї кус лєгчейша. Напроцив. Його широкому линґвистичному образованю и фундаменталносци у виглєдовацким поступку, сцерпезлївосци, упартосци и витирвалосци у обрабяню такого обсяжного корпусу можеме подзековац же наш сучасни литературни язик описани, прировнани ґу другим язиком, з норму одредзени и етимолоґийно потолковани.

        Зоз становиска теориї стандардизациї язика, алє и зоз социолинґвистичного и психосоциолоґийного становиска хтори др Рамач барз добре похопел, найзначнєйши, у ствари, становиска ґу стандардному язику, односно гевтому язичному идиому хтори ше нормує и орґанизовано, плански дружтвено контролує. У першей парадиґми народни язик, у ствари бешедна норма хтору ше хаснує, то прави язични ентитет хтори ше описує и нормує же би могол витвориц функциї такого идиому яки сучасна социолинґвистика наволує стандардни язик. У другей парадиґми опозицию народни язик – литературни язик мож звесц на опозицию усни язик – писани язик як два функционално ровноправни реализациї структурно истого идиому. У трецей концептуално-терминолоґийней парадиґми опозиция народни язик – литературни язик запровадзена на основи критериюма нєнормовани – нормовани язик. (Р., б. 7)

        2.2. За Костельника "Ґраматика то греческе слово, а значи тельо, як по нашому 'писовня' – то єст: наука о писаню. Ґраматика нас учи, яких ше правилох тримаме, кед гуториме, и як маме списац тото, цо гуториме." (К., б. 6), а за Рамача "Ґраматика єдна з дисциплинох нукашнєй линґвистики. Вона виучує нукашню структуру язика." (Р., б. 6), з чого виходзи же Костельникова Ґраматика описна, з меншей часци нормативна, алє є источашнє и правопис (писовня), док Рамач описує структуру литературного язика и утвердзує правилни и нєправилни форми у нїм, та указує на правила хтори даваю актуалну язичну норму и хторих ше треба притримовац у литературним язику, прецо єй блїзше означенє, попри описней, и нормативна або прескриптивна ґраматика. И Костельник и Рамач часто толкую походзенє словох, прецо обидвом ґраматиком мож шлєбодно додац и прикмету – историйни.

        3. Перша часц и Костельниковей и Рамачовей ґраматики кладзе пред єй хаснователя исту проблематику. При Костельникови то О писаню и вигваряню, а при Рамачови – Фонетика.

        3.1. У вязи з тим нє мож нє спомнуц два брилянтни роботи хтори обрабяю терминолоґию у Костельниковей Ґраматики. То робота др А. Д. Дуличенка под назву Словнїк рускей линґвистичней терминолоґиї котру створел Гавриїл Костельник1 и робота др Юлияна Рамача Походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї2. Др Дуличенко замерковал же Костельник "без предходней традициї мушел оформиц линґвистични инвентар... "; же "... хаснуюци добру еластичносц и рухомосц системи твореня словох власного язика, вон практично твори цалу линґвистичну терминолоґию на основи руского язичного материялу..."; же "У тим поглядзе Ґраматика бачваньско-рускей бешеди Г. Костельника наисце новаторска робота.", при чим му заш лєм мож пригвариц подполне иґнорованє розширеней медзинародней линґвистичней терминолоґиї. Спомнута Рамачова робота, як додаток ґу Словнїку лексики Гавриїла Костельника3, обрабя и дава походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї (понад 260 темини, дзе наведзени и їх паралели у українским, польским и других язикох хтори Костельник або превжал, або хтори могли уплївовац на творенє його терминох), цо ище раз указує же Костельник у Ґраматики хаснує домашню терминолоґию хтору сам, дзекеди вецей, дзекеди менєй удатно формовал, а Рамач ше опредзелєл за медзинародни линґвистични термини, присподобююци их ґу законїтосцом нашого язика.

        3.2. У поглавю хторе описує уровень фонетики обидвоме авторе хасную призвичаєни поступок. При Рамачови материя вельо ширше обробена, так же облапени и ґарафично илустровани и бешедни орґани, руски вокали поровнани з українскима, русийскима и сербскима вокалами и дати пременки у гласовей системи под уплївом сербского язика при консонантох.

        Историйна фонетика (гласи у їх розвитку – дияхронийна ровня) при Костельникови обробена у поглавю О писаню и вигваряню, а Рамач ше опредзелєл за окремне поглавє хторе дате после Лексики и вола ше Историйна фонетика, з чим ясно розгранїчел синхрону од дияхроней оси у язику.

        3.3. Костельник нас през Звуки и букви уводзи до Кирилскей азбуки (яку ю ми уживаме), Самогласних и нєсамогласних звукох, Змегчаня, Пременки звукох (нєсамогласних и самогласних), Випаданя звукох, Вкладаня звукох, Полногласу, Преруцаня звукох, Складох и Наглашки, а Рамач при обробку вокалох и консонантох описал и їх вигварянє, та приказал розлики у руским и сербским язику и пременки гласовей системи под уплївом сербского язика, класификовал консонанти по месце и способе твореня, обробел виєдначованє (асимилацию) консонантох, гиятово консонанти и акцент.

        Анализуюци консонанти, Костельник завера до заградзеня препречно-ужинкови (дз), вєдно зоз ридкохаснуюцим дж, рахуюци, як виптра, же вон нє ма подполне "право граждаства" у системи консонантох руского язика, гоч то єдна з найфреквентнєйших и барз означених фонемох нашого язика.

        Окремней значносци Рамачовей Ґраматики доприноши и додаванє Транскрипциї и ришованє дзепоєдних проблемох правопису, за цо оправданє нє чежко найсц, а тото цо у тим поглавю Рамачовей Ґраматики треба подцагнуц, то його богата змистовосц и єдноставна преглядносц.

        Як замерковал др А. Д. Дуличенко4, од Костельникового "поровнаня у  'Ґраматики'  руского язика з українским, сербско-горватским и польским язиком нє вше було хасну. Роби ше о опису даяких характеристикох хтори нє досц блїзки рускому язику, цо у одредзеней мири очежує розуменє 'Ґраматики' и єй хаснованє у школох, прецо вона найбаржей була написана. Наприклад, у часци котра пошвецена фонетики, место того же би детальнєйше описал характерни у руским язику нєполни глас, Г. Костельник, обратно, описує зявенє полного гласу, аж и сам параґраф наволал 'Полноглас'. Алє, по нашим думаню, Г. Костельник тото язичне зявенє и подобни йому зазначел свидомо, и то нє резултат його нєдошлїдносци и нєдоцильносци."

        4. Друга часц обидвох ґраматикох то Морфолоґия (при Костельникови О значеню и твореню словох). Рамач на високим фаховим уровню, почитуюци найсучаснєйши науково постулати тей часци линґвистичней дисциплини, приказал структуру шицких файтох словох, їх способи виражованя ґраматичного значеня, формох и катеґорийох и можлївосци їх твореня. Приступ ґу тей материї му подполно ускладзени з новшу традицию составяня ґраматикох, та Ґраматика руского язика, окрем обсяжнєйшосци и фундаменталнєйшосци, практичнєйша за хаснованє, а вельке число прикладох з литературного и бешедного язика за кажди обрабяни сеґмент будзе помоц хасновательом тей ґраматики лєгчейше обачиц и звладац понукнуту материю од  материї у Ґраматики бачваньско-рускей бешеди, дзе морфолоґия подзелєна на три цалосци: 1. О значеню и твореню словох, 2. Одменка словох, и 3. О словох през одменки.

        4.1. При меновнїкох, наприклад, Рамач направел їх лексично-ґраматични ґрупи (общи и власни, збирни, конкретни и абстрактни, меновнїки хтори означую живе и нєживе), обробени род, число и припадок, дати деклинациї меновнїкох и приказани суфикси за їх творенє, а Костельник суфикси (наростки) обробел вєдно – и при меновнїкох, и при прикметнїкох (придавнїкох) и при присловнїкох.

        За прикметнїки Костельник гвари же "при одменки придавнїкох маме єднину и множину, припадки и ґраматични роди так исце, як при одменки меновнїкох", а Рамач их розкласовал на описни и односни, дал їх ступньованє, деклинацию и творенє (зоз суфиксами и префиксами, присвойни, материялни, зоз значеньом места и часу).

        Заменовнїки Костельник подзелєл на особово, повратни, присвойни, показовни, питайни, односни и нєозначени, а Рамач додал ище 2 файти: одредзени и одрекаюци. Костельник, медзитим, нє прави розлику медзи нєодредзенима и одрекаюцима заменовнїками. Тоти други вон кладзе до катеґориї нєозначени заменовнїки.

        Числовнїки у Рамачовей Ґраматики подзелєни до пейцох ґрупох (основни, збирни, порядково, нєодредзени и ламани числа). При Костельникови то тиж пейц ґрупи, алє з иншаким значеньом: числовнїки означени и нєозначени, главни, зберни, редовни, кельораки и келїсти, а децимални числа ше нє споминаю.

        Приступ ґу обробку дїєсловох при тих двох авторох тиж розлични. Костельникови познати нєдоконьчени и доконьчени, преходни, нєпреходни и повратни дїєслова, а Рамач их дзелї по вецей критерийох: дїйово и станово, полнозначни и помоцни, модални; законченого и нєзаконченого виду; преходни, нєпреходни и повратни; катеґория стану, способу, часу, особи, роду и числа; особово и безособово, та дава дїєсловни форми, класификує дїєслова, указує як ше твори дїєслова (зоз суфиксами и префиксами и самостойни дїєслова).

        Костельник видзелєл дїєсловни катеґориї на основи додаваня суфиксалних елементох медзи дїєсловним кореньом и инфинитивним суфиксом –ц, при чим ше нє вжати до огляду основи презента и перфекта, а до трецей катеґориї обєдинєни дїєслова з основу на –а- (кричац) и на –е- (мрец). Зоз формох перфекта (часу прешлого) фиксована лєм єдна – з назначеним субєктом (читал сом), а вихабена друга форма у хторей субєкт ясно виражени з особним заменовнїком (я читал). Нєдорушене тиж остало и питанє о активних дїєприкметнїкох.

        Присловнїки при Костельникови подзелєни до осем ґрупох (часово, местово, способово, за означованє ступня и мери, присловнїки за питанє, за твердзенє, за запреченє и присловнїки доповедни), а Рамачово подзелєнє зошицким иншаке: обставиново, означуюци и присловнїки у виреченю, та дате їх творенє, ступньованє и сербски уплїв.

        Медзи присловнїки Костельник положел и словко нє, а тиж и ґрупи словох типу реку, знай, як би гвари и други.

        Применовнїки Костельник подзелєл на первесни и виведзени, Рамач на примарни и секундарни (цо у сущносци исте) и обидвоме авторе даваю препатрунок їх хаснованя з припадками.

        Остатня часц того поглавя тиж подобна при обидвох авторох: злучнїки (при Костельникови и часточки, а при Рамачови словка) и викричнїки.

        5. У поглавю о синтакси (при Костельникови Складаня) Рамач успишнє повязал традицийни и сучасни принцип. Як цо замерковал єден з рецензентох Ґраматики, проф. др Йован Єркович,5 традицийна метода применьована вшадзи дзе то одвитовало "опису язичней стварносци; у случайох повторного вреднованя фактох уведзени шицки здобутки сучасней линґвистичней анализи. Дате надпомнуце ше одноши и на похасновани термини: хасновани добре познати и призвичаєни термини у шицких случайох кед покривали винєшену поєдиносц, а нови прилапени лєм кед су у функциї лєпшого ошвицованя и розуменя проблема." (Є., б. 68)

        5.1. Тота наукова обласц окреме добре и преглядно обробена, илустрована з прикладами виреченьох з народного и литературного язика хтори ґу тому и стилски розгранїчени. Детально розробени шицки файти виреченьох, пременлїви слова у виреченю, а надзвичайну вредносц ма часц того поглавя о хаснованю припадкох з применовнїками и без нїх, указуюци насампредз на уплїв сербского, алє и мадярского и нємецкого язика.

        Костельник наводзи же зложени виреченя "можу буц зложени або нєовисно або овисно," та толкує же "нєовисно два, або вецей виреченя зложени теди, кед би кажде з тих виреченьох могло стац саме за себе. Н. пр. Вон би ше могол учиц, алє нє сце.", а Рамач тоти нєзависно-зложени виреченя подзелєл на 6 файти (составни, заключни, процивни, виключни, роздзельни и нєзависно-зложени приложени виреченя). За овисно зложени виреченя Костельник гвари же то "виреченя теди, кед єдно виреченє приходзи лєм як часц другого. Н. пр. Як себе престреш, так будзеш спац" и розкласовал их по значеню до дзевец родох: односни, питайнї, нашлєдствово, доцильни, причиново, допустово, поровнуюци, часово и условни, за розлику од Рамача хтори их подзелєл на 5 типи (субєктово, предикатово, атрибутово, обєктово и додатково; тоти остатнї, заш, аж на 14: местово, часово, причиново, пошлїдково, намирни, условни, допусни, способово, зоз значеньом мири, поровнуюци, предикатско-атрибутово, приложени зависно-зложени, зложени з вецей зависних виреченьох и зложена синтаксична цалосц).

        Костельникови тиж вимкли з уваги слова хтори ґраматично нє вязани зоз членами виреченя (наглашени слова, уложени слова, ґрупи словох) и виреченя з видвоєнима членами. Як зложени виреченя вон квалификує прости виреченя з єднороднима додатками и предикатами и наволує их сцагнути виреченя, а питаня директней и индиректней бешеди нєдосц ошветлєни.

        5.2. Єдна диґресия з тим у вязи заслужує кус вецей уваги: о злучнїку да у нашим язику писане на вецей заводи. Споминаме лєм роботу др А. Д. Дуличенка Ґу питаню о злучнїку "да" у язику югославянских Руснацох6, дзе автор гвари же "Док Костельник у своєй Ґраматики пробовал лєм огранїчиц хаснованє злучнїка да, нє виключуюци го на тот способ з ґраматичней системи руского литературного язика, дотля автор велїх повойнових школских учебнїкох мацеринского язика Микола Кочиш виражел свойо неґативне становиско спрам хаснованя того злучнїка... У учебнїку за 7. класу вон пише: 'У нашей бешеди нє нужни злучнїк да, котри зме прияли зоз сербскогорватского язика'." (Д., б. 272)

        Гоч Костельник (К., 43) гвари же "особито на да треба мерковац, же би го нє хасновац пречасто, же би да зошицким нє вициснуло нашо прадавне же", вон у доцильних виреченьох допущує хаснованє того злучнїку: Пошол до пиньвици, да принєше вина, як и у превраценей бешеди: Оцец ми гварел, да идзем до сушеда, и да повем, же нєшка будземе тлачиц. При Рамачови ше медзи злучнїками злучнїк да нє спомина – у дополнююцих злучнїкох дати його руски еквиваленти же, же бим (биш, би...), як и у цильових и намирних злучнїкох: же, же бим (биш, би...), най. Тот злучнїк спомнути у поглавю Наш народни и литературни язик (Литературни язик од 1904. по Другу шветову войну, Стихийни розвой литературного язика: уплїв сербского язика) (Р., 557), дзе Рамач гвари: "Окреме части злучнїк да, нпр.: державна власц... силовала народ да школи будує, да до нїх дзеци... посила."

        Потвердзенє же ше злучнїк да у нашим язику хасновало вельо скорей як цо мож бешедовац о уплїве сербского язика находзиме, медзи иншим, у молитви Оченаш хтору нашо людзе з давен-давна вигваряю так: ... да святится имя Твоє, да приде царствиє Твоє, да будед воля Твоя...

        5.3. У тей глави вшелїяк треба спомнуц барз драгоцини додаток Хаснованє припадкох, дзе на коло 100 бокох (304-397) детально обробени и з прикладами илустровани шицки припадки без применовнїкох и з применовнїками и назначени применовнїки и применовнїцки вирази сербского и восточнославянского походзеня.

        6.1. Костельник у Другей часци Ґраматики (К., б. 40) О значеню и твореню словох под точку 7 наводзи Цудзи слова, дзе видвоює мадярски, нємецки, сербски и дзеяки други слова хтори зме прияли през мадярски и сербски язик (француски, латиньски, талияньски, румуньски), а основне правило при пребераню словох з других язикох записал так (К., б. 42): "1. Кед єст свойо слово, та нє шлєбодно брац цудзе... ; 2. Дзе нє маме ище свойо, там треба створиц нове слово, або вжац слово зос нашого кнїжкового або зос сербского язика, алє треба тото слово применїц ґу духу нашей бешеди".

        6.2. Рамач у поглавю Лексиколоґия тиж на коло 100 бокох (397-499) класификовал руску лексику рушаюци од 7 становискох: становиска походзеня, териториялного хаснованя, социялного хаснованя, становиска стилу, активного и пасивного хаснованя, становиска фреквенциї и семантичного становиска. Кажде з тих становискох детально розробене и подкрипене з прикладами, та, напр. лексика зоз становиска походзеня розчленєна на карпатску лексику (праславянизми, мадяризми, ґерманизми, латинизми, грекизми, церковнославянизми, румунизми, други пожички и деформовани слова) и нову лексику (сербизми, нови нємецки и мадярски пожички, анґлизми, русизми и восточнославянизми), дзе обробени и калки, нукашня деривация, реактивизация застареней лексики и фразеолоґия. Лексика зоз становиска териториялного хаснованя подзелєна на общенародну лексику и диялектизми, зоз становиска социялного хаснованя на професионалну лексику и жарґон/арґо, лексика зоз становиска стилу на нєутралну лексику, лексику усней бешеди, кнїжкову и експресивну лексику, зоз становиска активного и пасивного хаснованя на историцизми, архаїзми и неолоґизми, а лексика зоз семантичного становиска на гомоними, синоними и антоними.

        6.3. Ономастика (шицки власани мена) у Рамачовей Ґраматики тиж интересантно обробена. Дата руска антропонимия, власни мена, презвиска (и назвиска) и їх суфикси, як и топоними (ґеоґрафски назви).

        6.4. У Лексикоґрафиї (теориї и пракси составяня словнїкох) хаснователь Ґраматики поучени о описних, прекладних, правописних, фразеолоґийних, диялектолоґийних, етимолоґийних и историйних словнїкох. Текст писани ясно, розумлїво каждому читачови, понукаюци велї хасновити информациї хтори пояшнєни на вельким чишлє прикладох.

        7. З обласци историйней ґраматики при Костельникови дати лєм рефлекси праславянских гласох (и буквох) ят, ен и мегкого и твардого полугласнїка (йор и їр) у общим руско-українским, сербско-горватским и польским язику, док Рамач вельо детальнєйше обробел тоту проблематику даваюци комплетну праславянску гласову систему (полугласнїки, ят, назали ен и он, вокалне р и л, полногласни ґрупи tort, tolt, tert, telt, ort и olt, протетичне й и в, преход е до о, пременка ев на ов, превої, консонанти ґ и г, консонанти ф и дж, йотованя, змегчованя консонантох, палатализациї и велї други пременки консонантох) и дал приклади рефлексох у праславянским, русийским, словацким, сербским и руским (даґдзе и польским) язику. Нє вихабени анї пременки на морфолоґийним уровню, та так дати дзепоєдни стари форми меновнїкох женского роду у локативе єднини, меновнїки стреднього роду у ґенитиве множини, кратки форми прикметнїкох, як и стари инфинитивни суфикс –ци.

        8. Поглавє Наш народни и литературни язик окреме значне за каждого читача хтори жада дознац вецей о нашим язику. У нїм го автор уводзи до карпатскей язиковей системи и нових пасмох у нашим язику, указує на керестурско-коцурски язични розлики, описує наш язик по приселєню, толкує нашо народне мено и дава основни риси нашого язика у пейцох периодох: по конєц 19. вику, од 1904. по Другу шветову войну, од 1945. по шейдзешати роки, од шейдзешатих рокох по нєшка и дальши розвой нашого нашого литературного язика (дзе облапени можлївосци нашого народного язика – домашнї еквиваленти место сербизмох, "гришки" хтори указую на нукашню моц нашого язика, реактивованє архаїзмох, "чисценє" язика – нєрозликованє наших и цудзих елементох, одпор ґу мадяризмом и ґерманизмом, операнє на други язики: восточнославянски и сербски обмоток, творенє словох по карпатским образцу, операнє на други язики и писательов язик як нєвичерпне жридло).

        9. Гоч Предметни реґистер напевно вимагал од автора вельки труд, вон барз хасновити за швидке и лєгке находзенє глєданого проблема у Ґраматики под наведзену точку. Потим шлїдза Скраценя менох и насловох, Други скраценя и знаки и богата Литераура хтора нас упутює на проблеми ґраматичного обробку язичней материї.

        10. На основи виложеного, треба ище раз повесц же Костельник тримал бачваньско-руску бешеду за диялект кнїжкового руско-українского язика, цо ше през теорийни розпатраня указало лєм з часци точне. Ниа цо вон сам записал у Хронїки  Керестура7:

        "През тото време, одкеди нашо Руснаци жию у Бачкей, одцудзели ше вони од других Руснацох, у вельким руским народзе постали вони окремна ґрана. На новим своїм обиталищу, у новим приликох виробели себе нови характер, нови способ живота у обичайох, у ґаздованю, у єдлу, у облєчиву. А и язик їх постал 'їх власни' котри вецей нїкому нє припада лєм їм. Па так тото шицко нашло свой вираз и у чувству наших Руснацох. Вони знаю, же вони 'нє таки' Руснаци як други. Вони ше сами оддзелюю од других Руснацох. Руснаци, хтори биваю на 'Горнїци' (т. є. у Горнєй Мадярскей), то 'Горняци', а тоти, цо биваю у Ґалициї, то 'Ґалициянє'. О Руснацох под московским царом жию 'Руси' (або колективно: 'Рус') або 'Москалє' (колективно: 'Москов' або 'Москаль'). 'Руснаци' simрliciter як сом уж спомнул, то лєм 'нашо Руснаци'."

        Кед би Костельник у своїм чаше знал за Сосирово аксиоми структурализма langue/parole, т.є. бешеда – язик, можебуц би свою дихотомию нє поставел як диялект – литературни язик. Алє, оспорйовац му описованє и з часци нормованє бачваньско-рускей бешеди, та єй "дзвиганє" на уровень стандардизованого язика нїзач нє шмеме, окреме кед маме на розуме час и условия наставаня того значного и каждей похвали вредного витвореня. Рамачова Ґраматика наставала у вельо иншаких дружтвених условийох и зоз вельо иншакима науковима сознанями, цо нє значи же авторови нє було потребне огромне линґвистичне знанє, мудросц и толеранция та заключиц:

         1. же ше руски язик формовал у карпатским ареалу дзе ше сходза восточнославянски и заходнославянски язики (прецо ма характеристики и єдних и других);

        2. же руски язик треба виучовац як уж формовану систему, односно як окремни славянски язик хтори ма даєдни характеристики з язиками и диялектами карпатского ареалу;

        3. же нє треба визначовац же зме тоти або гевти слова, форми итд. прияли од Словацох, други од Українцох, треци од Поляцох итд.;

        4. же нє треба тенденциозно наглашовац же вон по своїх характеристикох припада у векшей мири восточнославянским або заходнославянским язиком, алє досц констатовац же вон ма характеристики и восточно- и заходнославянских язикох.

        Дзепоєдни линґвистични мена шветового формату (О. Мишанич, С. Ґуставсон, М. Пешикан) наш руски, руснацки язик тиж розкласовали ґу штреднє- або централнославянским язиком, цо Рамачово опредзелєне у подполносци потвердзує, а Костельниково слова о "иншакосци" нашого язика у одношеню на други язики, хтори зме кус скорей наведли, лєм потвердзую Рамачово становиско ґу рускому/руснацкому  язику як окремному славянскому язику, нормованому и стандардизованому у шицких сферох хаснованя.

        Мож з правом повесц же виходзенє Ґраматики руского язика др Юлияна Рамача представя исту таку важну историйну подїю - и за наш народ и за цалу славистичну наукову явносц - як цо було и виходзенє Ґраматики бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника пред 82 роками. Ґу тому, Ґраматика руского язика др Юлияна Рамача будзе вредни, фундаментални приручнїк за тих цо преподаваю руски язик, потребни и хасновити учебнїк за тих цо го уча, алє и добра, озбильно и детально зробена ґраматика руского язика.

 



У Новим Садзе, фебруара 2005. року









Цитирана литература у фуснотох


1 А. Д. Дуличенко, Словнїк рускей линґвистичней терминолоґиї котру створел Гавриїл Костельник, Jugoslavo Ruthenica, "Руске слово", Нови Сад 1995, б. 291-307.

 

 

 

 


2 Ю. Рамач, Походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї, "Шветлосц" ч. 1/2004, б. 12-36.

 

 

 

 



3 Ю. Рамач, Словнїк лексики Гавриїла Костельника (слова восточнославянского и польского походзеня), "Руске слово", Нови Сад 1991.

 

 

 

 



4 А. Рамач, Линґвистична творчосц Гавриїла Костельника, "Шветлосц" ч. 4/2004, б. 461.

 

 

 

 

 



5 Й. Єркович, Ґраматика руского язика др Юлияна Рамача, Нови Сад 2002, Studia Ruthenica 8, б. 67-69.

 

 

 

 

 

 



6 А. Д. Дуличенко, Ґу питаню о злучнїку "да" у язику югославянских Руснацох,  Јugoslavo Ruthenica, "Руске слово", Нови Сад 1995, б. 265.

 

 

 

 

 

 

 



7 Гавриїл Костельник, Проза, "Руске слово", Нови Сад 1975, б. 156.















Литература

1. В. Васић, Kontrastive Grammatik deutsch-serbokroatisch, urednici: Ulrich Engel i Pavica Mrazović, Jezicke studije. Radovi Instituta za strane jezike i knjizevnosti, sv. 7, у: Зборник Матице српске за филологиjу и лингвистику ХХХ/2, Нови Сад 1987.

2. В. Васић, Ставови према jезику у граматичким приручницима српскохрватског jезика, Зборник Матице српске за филологиjу и лингвистику ХХХVII/1-2, Нови Сад 1994.

3. В. Васић, Ауторизациjа исказа као израз субjективног става у српскоj граматици Вука Ст. Караџића, Зборник Матице српске за филологиjу и лингвистику ХL/2, Нови Сад, 1997.

4. В. Васић, Аргумент ауторитета у Стевановићевоj граматици, Зборник Матице српске за филологиjу и лингвистику, ХLIII, Нови Сад

5. А. Д. Дуличенко, Гавриїл Костельник и його "Ґраматика бачваньско-рускей бешеди", "Шветлосц" ч. 1/1973, б. 67-76.

6. Гавриїл Костельник, Проза, "Руске слово", Нови Сад 1975.

7. Ґ. Костельник, Ґраматика бачваньско-рускей бешеди, РНПД Руски Керестур, 1923.

8. Д. Папгаргаї, Г. Костельник зачатнїк уметнїцкей литератури югославянских Руснацох у: Г. Костельник – Поезия на бачваньско-сримским руским литературним язику (Позберани дїла Г. Костельника, кн. I), "Руске слово", Нови Сад 1970.

8. А. Рамач, Линґвистична творчосц Гавриїла Костельника, "Шветлосц" ч. 4/2004, б. 459-468.

9. Ю. Рамач, Ґраматика руского язика, Завод за уџбенике и наставна средства Београд, 2002.

10. М. Радовановић, Радослав Катичић: Синтакса хрватскога књижевног jезика. Нацрт за граматику. – Дjела Jугославенске академиjе знаности и умjетности, Разред за филологиjу, књига 61, JАЗУ – Глобус, Загреб 1968, у: Зборник Матице српске за филологиjу и лингвистику ХХХ/2, Нови Сад 1987.

11. С. Ристић, Књига о синтакси сложене реченице, "Српски jезик", 4/1-2, година IV, Београд 1999.



 

 

На початок бока / Почeтак странe / Top Of The Page