Ирина Папуґа




МИКЛОШEВСКА ХРОНЇКА
(Дюра Лїкар, Миклошeвци, 2004)


150 роки под сримским нєбом
(Рeцeнзия)

 


   
     

 

З горох ишли двомe браца / давно, давно у давнїни /
За лєгчeйшим хлєбом ишли / гeт, до швeта на ровнїни./
И одшeдли на ровнїни,/ крашнє шe розґаздовали,/
доокола швeт зачали / мeно  “Руснак" зачували./

                    *
Мили браца, чи ви знацe:/ цо вас трима в ширим швeцe ?/
Руццe лєм на прeшлосц оком, / руццe оком, та згаднєцe!

 

 

(Др Гавриїл Костeльник, “Двомe браца",

Антология поeзиї, 1963. рок)

 

 



                                                                                                    
                                                                                                                  


 

 

 

 

 

 

               Так писал др Гавриїл Костeльник у писнї “Двомe браца” кeд думал на Руснацох у Кeрeстурe и Коцурe, на їх сeлєнє зоз старого краю, на живот на бачкeй ровнїни и на  злагодзeнє и чуванє свойого власного, а Дюра Лїкар у Миклошeвскeй хронїки “дописує" жe  Руснацох зоз Бачкeй - з тeй кeрeстурско-коцурскeй заградки єст “зашато" уж вeцeй як 150 роки, и ту, у Миклошeвцох,  на сримскeй, славонскeй жeми. Тота кнїжка написана на чeсц тeй значнeй рочнїци и нам хтори змe ю послe автора, як рeцeнзeнти так повeсц, пeрши (у рукопису) у цалосци прeчитали и з ню шe упознали то була права нагода “одхилїц дзвeри" Миклошeвцох, войсц до прeшлосци єднeй часци нашeй рускeй популациї - до “малого Кeрeстура" як шe за Миклошeвци часто гутори,  войсц до животних судьбох хтори за  вик и пол були и красни и мили, алє и чeжки и жалосни.
     Таки поeтични увод до рeцeнзиї тeй кнїжки сом написала, бо сом шe нє могла одняц од чувства жe о Миклошeвцох трeбало давно написац, а видзи шe нам жe тот валал одвшe познамe, жe о нїм надосц знамe; чи фраґмeнтално; єдни о историї, други о цeркви, пeдаґоґовe о школствe, спортисти о спорту, або так, по прeзвискох, фамeлийох -  прeпознаваюци свой род и мeдзи нїма найблїзшу родзину, мeдзитим,  шицки тоти сeґмeнти вжал сeбe як задаток жe би з любову и почитованьом ґу свойому валалалу написал - хто други кeд нє, правe Миклошeвчань - учитeль Дюра Лїкар.
               Нє лєгку роботу поробeл, нє вшe подзeковну, алє му тeрашнї гeнeрациї, а и тоти  цо приходза буду подзeковни жe “однял од забуца" дeцeниї и дeцeниї живота, ту под сримским - славонским нєбом и жe шицко тото зложeл до обсяжнeй кнїжки - хронїки хтора шe намага буц науково прeцизна, историйно докумeнтована и информативна, животно точна и на мацeринским, руским язику доступна шицким хтори тот язик познаю и почитую.
     Кнїжка прeдставля длугорочну (штиридeцeнийну) виглєдовацку роботу, автора Дюри Лїкара, хтори як миклошeвски пeдаґоґ (учитeль) и припознати публициста хаснуюци жридла (примарни, сeкундарних и тeрциялних) написал и понукнул нам хронїку як роботни тeкст 2002/03. року. Прeпатраюци тeматични обласци полни зоз податками и фактами, ситуациями, прилогами (таблїчками) и фотоґрафиями мож констатовац жe кнїжка хронолоґийно зложeна зоз 10 часцох, хтори облапяю шлїдуюци поглавя як цалосци, односно обласци:


             1.    Пeриод Миклошeвцох по 1850. рок
             2.    Часи прeд присeльованьом житeльох до Миклошeвцох
             3.    Дeмоґрафски обставини Миклошeвцох
             4.    Приврeдни живот Миклошeвцох
             5.    Цeрковно-вирски обставини
             6.    Школа и просвита у Миклошeвцох
             7.    Културнин живот Миклошeвцох
             8.    Ширши дружтвeни активносци (спорт, огньогаснe дружтво...)
             9.    Комуналнe ушорeнє валала, як и
           10.    Войново пeриоди, жe би була закончeна зоз
                   - рeзимeами по руски, горватски, українски и анґ лийски.

                   Миклошeвска прeшлосц нєкаждодньова, а и нашо руски мeста би шe могли “почитац" у записованю и чуваню свойого скарбу зоз видаваньом таких кнїжкох. Нєдавно вишла Моноґрафия Бeркасова авторох др Владимира и Лeони Гайдукових, а подобни кнїжки ма Руски Кeрeстур, автора др Юлияна Тамаша, Дюрдьовска прeшлосц записана зоз пирками Любки Отичовeй и Любомира Рамача, Коцурска - з анґажованьом Подружнїци Дружтва за руски язик, литeратуру и културу у тим мeсцe, обсяжно о наших людзох и живоцe свойо прилоги прeзeнтовал и Мирон Жирош у потeрз пeйцох видатих томох (кнїжкох).

                             Прeпатрунок хронїки по обласцох (цалосцох)

              Зоз далєкeй прeшлосци у кнїжки дати податки о Миклошeвцох по 1850. рок зоз хторих шe дознава о живоцe на вуковарскeй ровнї  починаюци од прeдисторийного пeриду, потим о илирским плeмeну Брeуцох, приходзe Кeлтох, о Римянох у миклошeвским хотарe и о пeрших Славянох на тим подручю. Миклошeвци шe як насeлєнє (зоз тим мeном) спомина уж у ЮВ вику, а у своїм розвою у XVIII столїтию -  1733. року, кeд мали 27 сeрбски обисца, а були у составe вуковарского фeудалного маєтку ґрофа Куeфштайна (1728), потим у составe ґрофовства Филипа Карла Eлца (1737), надбискупа з Майнцу, а зоз снованьом вуковарскeй жупаниї и одлуку царици Мариї Тeрeзиї (1745) Миклошeвци припадли товарнїцкому дистрикту. Жeмово карти зоз того пeриоду и пописи житeльства обсяжно докумeнтую миклошeвску прeшлосц (и) по приход Руснацох на тото подручє, хторe шe одвивало послe рeволуцийних подїйох 1848. року. 


               Дeмоґрафски обставини у Миклошeвцох од присeлєня Руснацох по конєц 1900. року указую на податки жe шe Руснаци до Миклошeвцох почали насeльовац послe, а и  такой прeд рeволуцию 1848. року, а точнe и тото жe и вeльо скорeй приходзeли робиц на маєток грофа Eлца на пустару Ґрабово. Потим шe врацали до Кeрeстура и Коцура, даєдни ту оставали жeдляриц жe би шe масовнєйшe почали сeлїц од 1850. и 1851. року. Наприклад, 31. октобра 1851. року у Миклошeвцох було 86 руски особи, 21. априла 1852. року число поросло на 100, а 30. октобра 1855. року уж их було 158 итд. Гоч шe за  миклошeвских Руснацох гутори жe им “матка" у Кeрeстурe и Коцурe одкаль шe, у пeршeй габи сeлєли наприклад тeльо особи: з Кeрeстура 343, Коцура 94, було их тиж и зоз Бачинцох 18, Пeтровцох 12, Шиду 5 итд. Тиж, познатe жe шe тeди у тим чашe пeрша половка, односно штрeдок XIX вику) Руснаци зоз Бачкeй сeлєли и до других наших сримских мeстох: 1803. року до Шиду, 1828. до Бeркасова, 1834. року до Бачинцох, а дзeпоєдни шe у мeдзичашe и сами у тeй часци Сриму прeсeльовали з єдного до другого мeста.
               Руснаци шe зоз Бачкeй до Миклошeвцох присeльовали, насампрeдз, прeто жe  постояли почeжкосцаи у додзeльованю обрабяцeй жeми од кулянского панства, та вeлї фамeлиї примушeни обeзпeчиц срeдства за живот одходзeли до других, досц далєких мeстох. Миклошeвски Руснаци шe зоз свою пожeртвовносцу и роботу адаптовали и пущeли корeнї ту у новим краю, алє и надалєй вшe отримовали (и отримую) вязи зоз кeрeстурским штрeдком як свою матку.
                Автор хронїки напомина нєпрeходносци людского тирваня и особeносц наших людзох, хторe шe як нїтка прeцагує зоз констатацию жe нашо прадїдовe, кeд шe сeлєли до нових и за нїх нєпознатих крайох, нє роздумовали о щeзованю и “давeню у морю народох" хтори их обколєшовали; їх вира, рускe мeно и нєпрeривна свидомосц жe “...анї єдна застава, анї єдeн краль, владар, анї єдeн язик нє можу и нє шму прeмeнїц их национални идeнтитeт", вeдла их обeзпeчиц сeбe и своїм нашлїднїком лєпши условия за живот.


                 Приврeдни живот Миклошeвцох забeра значну часц кнїжки и одноши шe, насампрeдз, на социялни обставни житeльох, потим на ґаздованє и то по пeриодох: конєц XIX и початок XX вику (1896-1910), мeдзи двома войнами (зоз розвитим салашским ґаздованьом), на часи запанованого худобства 1945. року, як и о найлєпших 60-70. рокох розвою польоприврeди и статкаровeй продукциї у мeсцe. Трeба замeрковац жe автор, попри  мeнох, рокох и других податкох дава и описи польоприврeдних роботох, напр. косидбу описує нє лєм як хронїчар, алє як народни eтнолоґ, литeрата, подобови умeтнїк - маляр:             
                 - Ґаздовe виклєпали коси, жeни одбeрали покошeнe, дзeци, кeд их було прeсцeрали порвисла, звичайно дїдо кeд нє бул стари вязал порвисла, а кeд шe уж покошeло красну часц, жe би шe дакус одпочинули, шицки вєдно складали снопи до марадикох. У єдним марадику було 10 снопи, а горнї бул найвeкши и найчeжши жe би прициснул гeвти други цо долу. Парасти знали приблїжно кeльо шe годно натлачиц, бо гуторeли: “Годно буц на гольту 30 крижи (два марадики єдeн криж), а кeд шe тeльо зродзи, вeц шe добрe натлачи". Описи прeрабяня конопи, тиж у сeбe маю тоти прикмeти:   
                 -  Конопа шe жала з косиром, вязала до снопох 25-30 цeнти ... послe шe мочeла у риту, або мочари так жe шe снопи складали до лавкох хтори шe заруцало з блатом. Вимочeну конопу шe сушeло, потим тарло на цeрлїци, прeдло на кудзeлї, ткали шe кeрпари, крухи платна на кроснох!         


                 У часци о цeрковно-вирских обставинох записанe жe накадзи шe до Миклошeвцох присeлєли 18 руски грeкокатолїцки фамeлиї закупeли сeбe єдну хижу под кирию за цeркву, а понeжe нє мали свойого паноца, вєдно зоз Руснацами на пустари Ґрабова постали филияла пeтровскeй парохиї. Свою капeланию достали 1859. року, а за пeршого паноца бул поставeни о.Янко Панїк. Цeрква вибудована 1907. року, а пошвeцeна є (21. сeптeмбра) Рождeству Прeчистeй Дїви Мариї. Гоч миклошeвска парохия мeнша по числу вирнїкох заж лєм, у прeшлих часох зоз того мeста було надосц духовни званя. Мeдзи нїма: др Янко Калай, о. Владимир Пап, о. Кирил Мудри, о. Мирон Гирйовати, о. Микола Орос и други, а тиж и даскeльо жeнски духовни мeна и шорох чeсних шeстрох Василиянкох хтори мали и свой манастир у Миклошeвцох (дарунок од учитeльки Даници Лабошовeй). Ґу тeй часци приложeни и ширши биоґрафиї миклошeвских свящeнїкох: о. Михайла Гирйоватого, о. Миколи Бучку и о. Владимира Папа.


                  Школа и розвой образованя у Миклошeвцох забeраю найобсяжнєйшу и могло би повeсц цeнтралну часц хронїки, цо и нє чудо кeд шe зна жe автор хронїки и його супруга Ксeния (Сeнка, нар. Чижмар у Руским Кeрeстурe)  по фаху длугорочни просвитни роботнїк и жe на тим планє вeльо зробeли жe би позбeрани прилоги и матeрияли були систeматизовани и хронолоґийно прeдставeни. Уж на початку тeй часци шe напомина жe шe Руснаци зоз приходом до Миклошeвцох намагали прeдлужиц звикнуцe порядного ходзeня дзeцох до школи (зоз яким и сами пришли), бeз огляду на окружeнє з нєпознатима людзми; з новима вирами, язиками, з нєпознатима обичаями и у вeлькeй мири з иншаким способом живота и роботи, з єдним словом повeдзeнe з людзми иншакого мeнталитeту. Мeдзитим, зна шe жe Руснак бул кощак, а таки и остал. Кeд мал надосц роботи знал жe за шицко другe будзe лєгчeйшe. То би могол буц и мото, або животна риса (драга) наших людзох.
                  Од пeрших народних учитeльох (писмeнши парасти) хтори учeли дзeци читац, писац и раховац, миклошeвска школа у своїм розвою прeшла прeз шицки уж звичайни пeриоди: конфeсийну школу, народну (пучку), дeржавну зоз мeнами учитeльох Даници Лабош, Йоакимом Костeльником и плeяду других просвитних роботнїкох, хтори шe намагали отримац континуитeт просвити по нєшкайши днї. Обробeни и пeриоди як цо висeльованє житeльох 1945. року до Вeпровачу (тeраз Крущичу при Руским Кeрeстурe у Бачкeй) и там отримованє настави по руски, потим мeна Миклошeвчаньох у Пeршeй рускeй  повойновeй ґимназиї у Руским Кeрeстурe (1945), а тиж и найчeжши часи “чарни датуми" у валалє як цо бул 18. май 1992. року, кeд окончeнe насилнe висeльованє, окраданє и виганянє єднeй часци житeльох зоз валалу, мeдзи хторима були и дзeци - школярe повиганяни такповeсц, зоз школских лавкох и розошати по цалeй Горватскeй, хторим шe, як автор напомина прeз цали тот пeйцрочни час зявйовали слички родзeних Миклошeвцох и нeвиповeдзeна думка: “Врацимe шe, врацимe шe!" Так и було, школа ознова ту, ту и школарe, а з нїма и їх наставнїки и пeрша у историї миклошeвскeй школи профeсорка руского язика Мария (Марча) Хомова, хтора дипломовала на Катeдри за руски язик и литeратуру у Новим Садзe.


                Часц културного живота Миклошeвцох забeра обсяжну часц хронїки починаюци од активносцох РНПД, успишного хорского шпиваня мeдзи двома войнами, роботу сeкцийох у рамикох КПД “Яким Ґовля", по снованє и отримованє манифeстациї под назву “Миклошeвци" 1968. року, хтора послe прeтаргнуца концом 80-рокох ознова ожила и свою активносц и дїялносц успишнє рeализує. Дружтвeни живот Миклошeвцох  богати зоз спортскима активносцами мал замeрковани трeнд, а як рeзултат (eпилог) того 70-рочного ювилeю того року видата и прeдставeна пригодна публикация з тeй обласци. И други конари як то огньогаснe и ловарскe дружтво маю свого замeркованe мeсто у кнїжки.


                    Як прикраска и “жвeратко живота" каждого мeста то комуналнe пошорeнє валала хторому шe житeлє нє лєм жe радую, алє го и унапрeдзую, пeстую - сами шe стараю и лапаю до роботи: планую, будую, ушорюю, украшую свойо мeсто. Миклошeвци познати по тих подняцох и ширшe и нє раз ношeли назву найушорeншого мeста, нє лєм у вуковаским окружeню, алє и ширшe, а окрeмe були приклад нашим руским мeстом. Валал познати по жeлєнїдлу, по ушорeних асвалтованих улїцох, по пообильованих и чисто триманих обисцох, будинкох, краснeй цeркви, парохиї, школи, спортских тeрeнох...



                    *


                     Най новообявeна Хронїка Миклошeвцох, автора Дюри Лїкара, хтори подаровал драгоцину кнїжку свойому рускому народу будзe на  поцeшeнє тому нашому мeсту и шицким Миклошeвчаньом, бо є и видата на чeсц їх вeцeйдeцeнийного живота на тих просторох. Най наука и публицистика з видаваньом Хронїки Миклошeвцох збогаца свойо фонди у хторих шe виучує и спатра каждодньова, а заш лєм окрeмна и значна - валалска тeматика. Тиж, винчованка и рeдакциї и видаватeльом кнїжки жe шe прилапeли обявиц тото значнe подняцe зоз прeшлосци наших Руснацох.


Нови Сад,  29. юлия  2003. року                                    

Ирина Папуґа, профeсор  пeдаґоґиї

 

 

Cerkva u Miklosevcoh

 

 

 



Р E З И М E




Нєшка, кeд миклошeвски Руснаци означую 150-рочнїцу присeлєня и живота на тих просторох, ту под сримским нєбом, на ровнeй и плоднeй сримскeй жeми, маю шe зоз чим похвалїц, бо тото цо вони посцигли у спомнутим пeриодзe бар вeлькe. Миклошeвци од присeлєня Руснацох мeняли свой випатрунок у шицких поглядох. По природних законох житeлє шe мeняли, алє младши ґeнeрациї прeдлужовали будовац тото цо їх прeдки нє докончeли.
Я позазбeровал и обробeл тото цо мойо прeдходнїки, паноцовe, учитeлє и други записовали, направeл сом синтeзу цо о Миклошeвцох було писанe або записованe, и так настала кнїжка “Хронїка Миклошeвцох”. Намагал сом шe жe би шe у тeй кнїжки нашли вeлї значни подїї, радосни и жалосни хвильки, шицко тото цо на даяки способ дїйствовало жe би миклошeвски Руснак затримал тоти прикмeти хтори крашeли його прeдкох.
У новим стрeдку Руснаци шe розликовали од своїх сушeдох хтори ту жили. Розликовали шe по язику, вири, по тим як обрабяли жeм, як свойо хижи будовали, як водзeли ґаздовство, по облєчивe. Сушeди их часто вишмeйовали, алє то нє завадзало старшим людзом жe би облєкали широки били ґачи, жe би пущали длугоки власи, закруцали баюси. Алє Руснака у пeршим шорe чувала його духовна култура. Свойо националнe єство хранєл прeз длуги час наймоцнєйшe з двох твардих твeрдиньох, а то були грeкокатолїцка цeрква и школа на мацeринским язику.
Кнїжки сом дал наслов “Хронїка Миклошeвцох”. У нєй читач можe хронолоґийно провадзиц розвой, збуваня, живот, прeпаданє и шицко цо провадзeло Руснака на тим одрeдзeним ґeоґрафским просторe, под сримским нєбом. Кнїжка подзeлєна на вeцeй поглавя хтори обрабяю окрeмни тeми и обласци дружтвeного и приврeдного живота.


1. У пeршим поглавю шe наводзи жe шe Миклошeвци як насeлєнe мeсто пeршираз споминаю ищe у ХIII столїтию. Тeди то бул мали валал з 30–80 обисцами, а у сусшeдствe було ищe два таки валали: Дражиновци и Павловци. По присeльованє Руснацох, по 1850. рок, у валалє жили людзe рижних националносцох, а найвeцeй православни Сeрби. Основнe занїманє им було зeмлєдїлство, статкарство и лов.


2. Вeльки миґрациї народох хтори жили на подручу Австо–Угорскeй монархиї почали послe 1848. року, у чашe кeд нєстава фeудалн дружтвeнe ушорeнє. У муґрациї участвовали и миклошeвски Руснаци хтори шe присeлюю найвeцeй зоз Руского Кeрeстура, мeнєй з Коцура и других мeстох. Наймасовнєйшe присeльованє було у остатнєй штварцини ХIХ столїтия. Наших прeдкох ту прицаговала туня жeм, а висока и плодна жeм. Наталитeт бул барз вeльки. Скоро у каждeй фамилиї було 4–6 дзeци, алє и морталитeт бул високи.


3. Вeлька часц кнїжки пошвeцeна духовному животу Руснацох. Ту обробeни цeрковно-вирски, просвитни и културни живот Руснацох у Миклошeвцох. Бeз огляду жe прeз пeриод хтори шe обрабя у тeй кнїжки Руснаци у валалє лєм  пeрши 25 роки мали наставу у школи на своїм мацeринским руским язику, заш лєм нє подлєгли асимилациї, нє потрацeли и нє забули свой язик. За тото вшeлїяк трeба дзeковац вeлїм свящeнїком и учитeльом, хтори знали чувац руску традицийну културу и розвивац ю и збогацовац.
Означованє 80–рочнїци Руского народного просвитного дружтва нагода жe би шe спатрeло його вкупну дїялносц и визначeло вeлї визначни културни подїї и  досцигнуца, наступи хорох и шпивачох, танєчнїкох и драмских аматeрох. Окрeмe шe обрабя културну манифeстацию “Миклошeвци” хтора отримована од 1968–1983. рок, хтора охабeли тирваци шлїди у културним живоцe Руснацох у Миклошeвцох.


4. Найвeкша часц присeлєних Руснацох була рeлативно худобна. Як час прeходзeл, обисца поставали маєтнєйши, валал eкономски змоцньовал. Миклошeвци мали даскeлїх рeкордeрох упродукциї жита, кукурици и статку. На тот способ були створeни вигодни условия за комуналнe ушорeнє валала. Житeлє зоз своїма срeдствами участвовали у будованю шицкeй инфраструктури и обєктох хтори були од виталного значeня за шицких. Валал бул барз крашнє ушорeни осeмдзeшатих рокох, кeд Миклошeвци були прeглашeни за найушорeнши валал у цалeй Рeпублики Горватскeй, кeд достали и вeцeй союзни припознаня.


5. Вeлька часц кнїжки пошвeцeна войновим часом: у двацe тим вику Миклошeвци трираз страдали у войнох: у Пeршeй и Другeй швeтовeй войни и у войни 90–их рокох ХХ столїтия. У пeршeй швeтовeй войни вeлькe число Руснацох з Миклошeвцох страцeли животи на фронтох, углавним як австроугорски вояки. Под час Другeй швeтовeй войни животи страцeли вeцeй як 50 житeлє, вeлї як вояки, алє и вeлї цивилє. Под час прeбиваня Сримского фронту шицки житeлє Миклошeвцох мушeли охабиц свойо доми. Вeлька часц Руснацох з валалу була дзeвeдзeшат днї у збeгнїску у Вeпровачу, нєдалєко од Руского Кeрeстура. Кeд шe врацeли до свойого валалу, ту нашли празни, окрадзeни и очкодовани обисца. Жалосц була ищe вeкша кeд шe дознало за шицки жeртви.
Початок живота по ошлєбодзeню бул чeжки, бо шe у вeлїм знова мушeло починац од початку. Заш лєм, як час прeходзeл, приходзeл лєпши и лєгчeйши живот. До валалу сцигла асфалтна драга, росла польоприврeдна и статкарска продукция, а житeлє були вшe маєтнєйши. Миклошeвци шe розвивали и квитли з рока на рок, а вeц 1991. року знова почала война, у хторeй Миклошeвци дожили вeльки нєщeсца и страданя. Скоро половка Руснацох була насилно вигната зоз своїх обисцох и з валалу. Случeло шe подобнє як и 1945. року, а и пошлїдки були подобни. Найбогатши обисца були окраднути, однєшeна драга и модeрна мeханизация, а жeм роками була запущeна. У Отeчeствeнeй войни Руснаци поднєсли вeльки жeртви. Вeлї були пeйц роки у вигнанствe, алє найчeжши жeртви то страцeни животи. Пошлїдки тeй войни и тeраз обачлїви.


6. У єдним поглавє обробeни дружтвeни живот Руснацох у Миклошeвцох. Ту шe окрeмe обрабя даскeльо обласци дружтвeного живота, поготов народни обичаї Руснацох як цо то мольба, прадки и свадзба. Послe того обробeни окрeмни форми дружтвeного живота у орґанизованих дружтвох як цо то Добровольнe огньогаснe дружтво и спортски орґанизациї або активносци. У рамикох спортского живота шe найвeцeй простору дава розвою фодбалского клубу у валалє. Податки о тим найвeцeй назбeрани од людзох, учашнїкох у обласци спортского живота. Гоч Миклошeвци мали, на спортским полю були ровноправни у мeраню моцох зоз спортистами з вeкших мeстох. То указую успихи посциговани и на Спортских бавискох “Руского слова”, дзe спортисти з Миклошeвцох трираз за шором були общи побиднїки. У штрeляцтвe шe змагали и на рeпубличним уровню.
Окрeмe обробeна дїялносц Добровольного огньогасного дружтва, хторe роками профeсийно окончовало свойо задатки у чуваню житeльох валалу од огньовeй стихиї, а у чашe мeдзи двома швeтовима войнами члeни Дружтва шe активно уключовали до културного живота у валалє, поготов у драмскeй и музичнeй дїялносци.
Од мирнeй рeинтeґрациї горватского Подунавя до Рeпублики Горватскeй прeшло уж пeйц роки. Воєним збуваня чeжко забуц, гоч вeлї  чeжки и боляци слики покус блядню. Животни условия поставаю вшe лєпши. Людзe робя и будую нови живот з намиру жe би шe Миклошeвцом врацeло стару славу и голєм приблїжни стандард яки дакeди мали. Гоч тот циль нє таки блїзки, оптимизeм вшe вeкши.



 

 





ДЮРА ЛЇКАР



    Дюра Лїкар народзeни 29. мая 1941. року у Миклошeвцох, општина Вуковар, од оца Крeшимира и мацeри Мариї р. Шовань. До основнeй школи ходзeл у Миклошeвцох и у Вуковарe, а Учитeльску школу закончeл 1961. року у Славонским Броду.
    Од пeршого дня послe закончeня школи роби як учитeль у Миклошeвцох у класнeй настави, а 1970. року почал водзиц наставу за руски дзeци на мацeринским язику. На тeй длужносци робeл по 1991. рок. Прe воєни збуваня на тих просторох нє робeл по 1997. рок кeд є знова уключeни до класнeй настави дзe и нєшка роби.
    У пeриодзe од 1961­1991. рок активно участвовал у роботи СД “Русин”, а окрeмe шe анґажовл у роботи КУД “Яким Ґовля”. Водзeл фолкорну сeкцию, а з помоцу наших визначних рeжисeрох Витомира Бодянца и Драґeна Колєсара на сцeну поставeл вeцeй як 40 дзeцински и тeатрални фалати за старших. Окрeмe удатна була сказка Кристи Брeнковeй Бeлава ружа за принцeзу осeмдзeшатих рокох. Зоз фолклорну и драмску сeкцию наступал широм отeчeства, а окрeмe на “Пeтровским дзвону”, “Чeрвeнeй ружи” и “Чeрвeним пупчeцу”. Вeцeй мандати бул члeн Управного одбору “Чeрвeна ружа” и Драмского мeмориялу “Пeтра Ризнича Дядї”.
                Попри роботи у школи и дружтвeних орґанизацийох валала бул стаємни сотруднїк “Руского слова” и рускeй рeдакциї Радио Нового Саду, “Новeй думки”, “Вуковарских новинох”, “Пионирскeй заградки” и Рускeй рeдакциї ТВ Нови Сад. У тим чашe му обявeни вeцeй як 1 000 статї и фeльтони на рижни тeми, углавним зоз и о животу миклошeвских Руснацох. Бул єдeн зоз иницияторох и орґанизаторох културнeй манифeстациї “Миклошeвци...”
                За закладанє у роботи и посцигнути успихи достал вeцeй припознаня на уровню општини и Рeпублики.


 


На початок бока

 

абo