("Рускинї: животни приповедки"/"Русинке: животне приче", Футура публикациї, Нови Сад, 2003)
При самим концу прешлого року обявена єдна барз хасновита кнїжка на нашим язику чийо виходзенє остало нєдосц вредноване. Слово о животних приповедкох Рускиньох хтори у рамикох Жанских студийох и виглєдованьох "Милева Марич Айнштайн" пририхтали Мария Тот, Вероника Митро, Ирина Гарди Ковачевич, Славица Сендерак и Каролина Джуджар, зоз нєсебичну фахову помоцу координаторки студийох проф. др Свенки Савич.
Кнїжка конципована у седем поглавйох. У першим дати основни податки о животних приповедкох Рускиньох, а потим шлїдзи обширнєйше Уводне слово у хторим винєшени податки о тим хто Руснаци, о їх селєньох, о способе на хтори векшинске жительство перципує Руснацох у своїм окруженю, алє и о методи роботи на виглєдовацким корпусу и историйним и индивидуалним искустве - анализи релевантних указательох зоз животних приповедкох яки виприповедали 11 жени народзени медзи 1909. и 1954. роком. После барз потресних животних приповедкох находзи ше Послеслово, Биоґрафиї авторкох и кратки приказ Женских студийох.
Термин женски приповедки закрива рижни методолоґийни приступи, обєдинєни з идею же животи индивидуох можу помогнуц у пояшньованю рижних питаньох живота заєднїци у єдним окруженю, чаше и просторе. Животни приповедки женох у Войводини то лонґитудинални проєкт Жанских студийох и виглєдованьох у рамикох хторого настал и материял за животни приповедки Рускиньох, позберани спрам унификованих правилох, з помоцу питальнїка о шлїдуюцих питаньох: 1. фамелия зоз хторей жена; 2. школованє, професия, ровноправносц у роботи; 3. партнер, любовни живот, малженство, сексуалносц у живоце, 4. дзеци: пологи, мацеринство, дзецински хороти; 5. материялни стан и ровноправносц у фамелиї, каждодньово бриґи; 6. шлєбодни час; 7. явни и политични живот: участвованє у нїм и рефлексиї о нїм (войни, конфискация, самоуправянє, привредна реформа, Титова шмерц, санкциї, интервенция НАТО-а); 8. вира и улога церкви; 9. цо ше важне случело у живоце жени после 1990. року; 10. ключни хвильки у женовим живоце.
Кажда спомедзи 11 животних женских приповедкох своєродна монодрама. Єдинствена и нєповторююца. Живот до приповедки преточени. Отворена душа на отвореней дланї. Потресне здогадованє на подїї з моцнима емоциями хтори ше сами гарню при спатраню прейдзеней животней драги у длугоких виреченьох без обачлївей интерпункциї, а лєм медзи шориками остава тото нєдоповедзене. Пауза хтора бешедує место словох же бизме нагадли цо скрива прецихни або забути одвит.
Жени походза з рижних социялних пасмох. Гевти цо народзени у худобних фамелийох - провадзи дзецинство означене з чежку роботу и борбу за живот, без можлївосци за длугше школованє. Жени з лєпшестояцих ґаздовских фамелийох ше або школовали або були унапрямени остац на маєтку, док ше ремеселнїцки и священїцки фамелиї опредзельовали за школованє своїх женских дзецох. Векшина женох хтори приповедали свой живот зоз фамелиї дзе було вецей дзеци, алє ше у своїм малженским живоце опредзелєли за менше число дзецох. Жени указую вельку пошвеценосц фамелиї, та у приповедкох находзиме шицко тото цо су порихтани зробиц же би фамелия обстала и напредовала. Шицки вони релиґиозни и церква у їх живоце барз важна. То место їх потїхи и порозуменя, алє своїм дзецом зохабели шлєбодни вибор у релиґиозним опредзелєню. Скоро шицки жени барз стримани у висловох о своїм любовним и интимним живоце, а дзепоєдни обласци живота аж оставаю нєдоступни за бешеду ("о тим ше нє бешедує явно"). Векшина трима же мала ровноправне положенє з мужом, алє свой живот видзи як нєпреривну борбу у хторей вивойовала побиду.
Кажди зоз начишлєних сеґментох тих потресних животних приповедкох Рускиньох барз интересантни, алє з аспекту иманентного националного означеня окреме треба спомнуц описи ношньох и єдловнїкох роботни дзень, на швета, при рижних обрядох, вец домашнє виробнїцтво, потим лїченє з алтернативну медицину (теї, мелеми, помади), а нє требало би заобисц анї врачанїни, клятви, чарованя и други народни творенїни. Як єдна з нїх гварела - седем жовти квитки - мелем за душу.
Добре повесц и тото же як Рускиню описую жени з векшинского народу (углавним Сербкинї): то вредна жена, шорова, скромна, поцагнута, нїжна, способна, всестрана, традиционална. По випатрунку, Рускиня звичайно: ма бляди власи, белави очи, нашмеяна, ма червени лїца, облєка ше як бабка до цифрованих шматох, понайвецей тиркизних, целових, кричацих. За нїх, вона зна добре вариц и печиц добри колачи. У зависносци од угла патреня, дзепоєдни прикмети мож оценїц як позитивни або неґативни: покус берблява, патриярхална, твардоглава, упарта, зрахована.
Велька чкода же тот драгоцини материял нє доступни ширшей читательней публики з других язичних подручох окрем руского. З дальшим обробком тих животних приповедкох були би вельо баржей пояшнєни рижни дружтвени, политични и културни процеси на войводянских просторох хтори уплївовали на живот женох, а тиж би були интересантни и анализи з язичного, психолоґийного и здравственого аспекту. Так виприповедани, зоз старима фотоґрафиями илустровани и до красней кнїжки зарамиковани, тоти женски животни приповедки оставаю єденац перли у пацеркох културного нашлїдства Руснацох хтори украшую рижнородни войводянски милє.
Г.М.
